2 червня село Сошанське на Козятинщині зупинилося у скорботі — додому назавжди повернувся захисник України, сержант Євгеній Ковальчук.
Жителі громади зустріли загиблого Героя живим коридором: навколішки, з квітами й українськими прапорами в руках, зі схиленими головами та слізьми на очах. Тишу прорізали звуки сирен і пісня “Мамо, не плач”, яка ніби говорила від імені самого воїна — «Я вже вдома…».
Євгеній Ковальчук народився 9 травня 1983 року у Сошанському. Навчався у місцевій школі, згодом — у Зозулинецькій. Вищу освіту здобував у Вінницькому політехнічному університеті, служив строкову, працював охоронцем і шофером, з 2015 — у столиці. Добрий, працьовитий, завжди усміхнений і чуйний — саме таким його пам’ятають усі, хто знав Євгенія.
У листопаді 2022 року, після початку повномасштабної війни, став до лав Збройних сил України. Був сержантом, командиром ремонтного відділення гусеничної техніки. Загинув 27 травня 2025 року, під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Шевченко на Донеччині.
Йому було 42…
Прощання з Героєм відбулося у рідному селі. Заупокійну літургію в храмі Православної Церкви України звершили отець Роман Масира та священник Іван Дуник. Провести в останню путь Євгенія прийшли його рідні, друзі, побратими, односельчани, представники громади. Прозвучали слова скорботи й вдячності від заступника сільського голови Олександра Марковського, старости округу Олександра Максимчука, директора школи Миколи Яремчука, духовенства.
Поховали Євгенія Ковальчука з усіма військовими почестями. Над його могилою прозвучали Державний Гімн України та військовий салют. Родині Героя вручили Державний Прапор.
Слова безсилі перед материнським болем, горем коханої та доньки. Але вічна пам’ять і шана залишаються з нами назавжди. Євгеній Ковальчук — справжній патріот, вірний побратим, Герой, який віддав життя за нашу свободу.
Світла пам’ять. Вічна слава.
