22 липня у госпіталі помер Захисник України — Бабюк Андрій Михайлович, гранатометник 1-го стрілецького відділення військової частини А7335. Йому було 53 роки.
Андрій народився у Козятині, навчався у місцевій школі №3. Ще змалку захоплювався технікою, майстрував і мріяв про дорогу. Після навчання у Вінницькому автодорожньому технікумі здійснив дві мрії: одружився з коханою Людмилою та отримав у подарунок мотоцикл. Разом з дружиною об’їздили Україну, насолоджуючись свободою дороги.
У родині народилися син і донька. Після строкової служби — де Андрій побував у гарячих точках Кавказу — повернувся додому, працював у депо та на м’ясокомбінаті. У 2015 році, коли країна вже жила у війні, він пішов захищати її на Луганському напрямку, відслуживши два роки. А після початку повномасштабного вторгнення знову не зміг залишитися осторонь.
Коли на фронті вже були його син і зять, Андрій сказав: «Діти воюють, а я на дивані лежу. Завтра я у військоматі». І знову — на передову. Був скрізь, де найважче. Евакуював побратимів, виконував складні завдання, за що й отримав позивний «Ювелір». Два роки без втрат — бо кожен бій він прораховував до деталей. Побратими поважали й довіряли.
3 липня Герой отримав важке поранення. Після кількох операцій і зупинки серця його перевезли до лікарні ім. Мечникова в Дніпрі. Рідні не покидали його ні на мить. Але серце Андрія Михайловича зупинилося назавжди.
Похований на Алеї Слави центрального кладовища.
Ми втратили людину світлого серця, справжнього патріота, чуйного, доброго та глибоко справедливого чоловіка. Його боротьба — це боротьба кожного з нас. Його приклад — це наша відповідальність.
Вічна памʼять та слава Герою! Щирі співчуття родині.
