Він вистояв у боях, пережив місяці без зв’язку в «сірій зоні», повернувся до побратимів і знову став до строю. Та останній бій Руслана Марчука став для нього фатальним. Самгородоцька громада віддала останню шану воїну, який до кінця залишався вірним Україні.
4 червня Самгородоцька громада зі скорботою та невимовним болем зустріла свого Захисника Руслана Марчука, який повернувся до рідного краю «на щиті». Жителі громади живим коридором, ставши на коліна з державними прапорами та квітами в руках, віддали останню шану воїну, який віддав життя за свободу і незалежність України.
Руслан Вікторович Марчук народився 10 серпня 1979 року у селі Корделівка Калинівського району. Навчався у місцевій школі, після чого здобув професію електрогазозварювальника у Барському професійно-технічному училищі. Пройшов строкову військову службу.
У 1999 році створив сім’ю. Разом із дружиною виховали трьох синів — Станіслава, Віктора та Олексія. Працював за фахом у сільськогосподарському кооперативі «Дружба» села Миколаївка, на Козятинському м’ясокомбінаті та Юзефо-Миколаївському цукровому заводі. До 2023 року проживав у селі Великий Степ, згодом переїхав до Широкої Греблі.
Із початком повномасштабного вторгнення росії Руслан Марчук добровільно став до лав захисників України. З березня 2022 року він виконував бойові завдання на найскладніших напрямках фронту.
За час служби був нагороджений медаллю «Ветеран війни – учасник бойових дій». Особливої мужності воїн проявив у 2025 році під час боїв поблизу Вовчанська на Харківщині. Понад три місяці він перебував у «сірій зоні» без зв’язку зі своїм підрозділом і вважався зниклим безвісти. Попри всі випробування, зміг вижити та повернутися до своїх побратимів. Після реабілітації знову став до строю та продовжив службу на передовій.
За мужність і відданість військовому обов’язку Руслана Марчука нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою «Хрест Повітряних Сил».
Солдат, стрілець 3-го відділення 3-го взводу 3-ї роти охорони військової частини А4439 Збройних Сил України Руслан Марчук загинув 25 травня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Миропілля Сумського району Сумської області.
Попрощатися із Захисником прийшли рідні, друзі, побратими, представники влади та жителі громади. Біля родинного будинку відбулася заупокійна відправа, яку звершив священник Православної Церкви України ієрей Олексій Якубівський.
Після молитви жалобна процесія вирушила до місця поховання. На кладовищі села Великий Степ відбувся мітинг-реквієм. До присутніх звернулися сільський голова Сергій Лановик, староста Миколаївського старостинського округу Віктор Бальшанек та командир загиблого воїна, які подякували Герою за мужність, самопожертву та вірність Україні.
Під звуки Державного Гімну України та військового салюту Руслана Марчука поховали на місцевому кладовищі. Родині Героя вручили Державний Прапор як символ вдячності українського народу за його подвиг.
Самгородоцька громада схиляє голови у скорботі та висловлює щирі співчуття рідним і близьким полеглого Захисника.
Світла пам’ять і вічна слава Герою України Руслану Марчуку.
