Говорять, що довгий вік треба заслужити і на Бога, і на людей. А ще — попри всі випробування долі, залишатися на світлому боці життя, вірити в добро та берегти любов до людей.
На днях у Хмільницькій громаді свій 100-річний ювілей відзначила Євдокія Петрівна Рибак .
Її життя — це цілий вік української історії, який мав важке дитинство, ранній труд, великі випробування, турбота про дітей і, зрештою, найбільша нагорода — велика та дружна родина.
Євдокія Петрівна народилася 8 серпня 1926 року в селі Шевченка (Зіновинці) Хмільницького району Вінницької області .
Коли дівчині виповнилося лише 14 років, померла її мати. На руках батька залишилося троє неповнолітніх дітей.
Дитинство Євдокії Петрівни припало на надзвичайно важкі години. Вона згадує голод, холод і те, як більшовицька влада забирала у людей останнє.
За її словами, забирали все до останньої зернини. Відібрали навіть єдиний мамин кожух, яким після її смерті вкривалися діти.
Попри всі труднощі, Євдокія Петрівна змалку багато працювала. У колгоспі працювала на буряках, збирала хміль, працювала в садочку та на курнику.
Вона народила четверо дітей , посвятивши свою життя їх вихованню та праці заради батьківщини.
Сьогодні її родинне дерево має вже кілька поколінь: 10 онуків, 22 правнуки та 2 праправнуки .
Нині Євдокія Петрівна проживає у наймолодшого сина Дмитра у селі Великий Митник .
У свої 100 років ювілярка має гарну пам’ять, любить співати українські пісні, жартувати та особливо пишається своєю родиною.
Зі столітнім ювілеєм Євдокію Петрівну від імені Хмільницького міського голови Миколи Юрчишина тепло привітали працівники Великомитницького старостинського округу Хмільницької міської ради разом зі старостою Тетяною Шкатюк .
Односельці подякували ювілярці за мудрість, життєвий досвід і роки, прожиті з любов’ю до своїх дітей та рідних. Побажали їй родинного щастя, тепла та радості у колі найдорожчих — дітей, онуків та правнуків.
Євдокія Петрівна зустріла свій столітній ювілей біля великої родини — і це, мабуть, найкраще свідчення того, що прожите життя залишило по собі найдорожчий спадок: любов, пам’ять і людей, для яких вона є цілим світом.
Щиро вітаємо Євдокію Петрівну зі 100-річчям!
Бажаємо міцності, душевного тепла, уваги рідних і ще багато світлих днів у родинному колі. Багато літа!