Іноді, щоб краще пізнати історію свого міста, потрібно буквально копнути глибше. Саме так сталося під час облаштування пам’ятного місця, присвяченого рабину Цадику Аврааму Дов Ойербаху. На території, де сьогодні поруч із четвертою школою стоїть новий пам’ятник, колись було старе єврейське кладовище. Згодом ця частина міста змінилася, а разом із нею з пам’яті поступово зникали й сліди людей, які тут жили та були поховані.
Тепер ці сліди знову можна побачити. Під час робіт знайшли старовинні єврейські надгробки, які, за словами хмільничанки Едуарди Давидзон, опинилися під землею ще під час будівництва четвертої школи.
Саме пані Едуарда стала виконавицею проєкту зі створення пам’ятника та облаштування території й розповіла «Хмільник Онлайн» історію його появи.
«Справа старовинні надгробки, які ми викопали. Адже коли будували четверту школу їх просто поховали під землею», — розповідає пані Едуарда.
Згадки про давнє єврейське кладовище на території нинішньої четвертої школи є і у краєзнавчих матеріалах Хмільника. Дослідники зазначають, що місто у минулому мало значну єврейську громаду, а історія єврейських поховань є важливою частиною минулого Хмільника.
Сам пам’ятник присвячений Цадику Аврааму Дов Ойербаху, який, за розповіддю пані Едуарди, жив у Хмільнику та був похований на цьому кладовищі. Проєкт пам’ятника профінансував Меер Габай, а спроєктував його місцевий архітектор Олександр Маташ. Безпосередньо реалізовувала задум Едуарда Давідзон, якій у роботі допомагав хмільничанин Олександр Іщук — онук Праведниці Марії Ціхановської.
Втім, облаштування цього місця виявилося значно ширшим за встановлення самого пам’ятника. Територію довелося приводити до ладу, адже ще до початку робіт вона перебувала у занедбаному стані.
«На цьому місці був смітник, мешканці дому зробили сміттєзвалище, Комунсервіс вивіз дві машини сміття», — веде розповідь далі пані Едуарда.
Поступово простір змінився. До пам’ятника проклали доріжку з боку міста, обабіч дороги до четвертої школи висадили туї. За словами жінки, завдяки реалізації проєкту також вдалося облаштувати дорогу до школи зі сторони військового санаторію.
Тепер поруч опинилися дві різні реальності — сучасне міське життя і матеріальні свідчення минулого. Діти приходять до школи, люди проходять доріжкою, а неподалік стоять камені, які пам’ятають інший Хмільник. І саме це, мабуть, найкраще показує, наскільки багатошаровою є історія нашого міста.
Роботи над проєктом розпочали у травні 2025 року, а завершили 10 вересня 2026-го. За цей час змінилася не лише територія навколо пам’ятника — змінився сам спосіб сприйняття цього місця. Воно перестало бути звичайною непомітною ділянкою поруч зі школою і знову отримало своє історичне обличчя.
Едуарда Давідзон висловлює вдячність усім, хто допомагав у реалізації задуму. Серед них вона називає міського голову Миколу Васильовича Юрчишина, народного депутата України Петра Васильовича Юрчишина, заступника міського голови Сергія Борисовича Редчика, начальника Комунсервісу Олега Дмитровича Загребельного та начальника водоканалу Володимира Васильовича Козубського.
Фотографій того, як ця територія виглядала до початку робіт, у пані Едуарди, на жаль, не збереглося. Тому порівняти в кадрі колишнє сміттєзвалище із нинішнім упорядкованим простором уже не вийде. Але залишені тут старовинні надгробки стали своєрідним документом, який не потребує фотографії «до». Вони нагадують про те, що під сучасним містом зберігаються історії різних громад, родин і поколінь, які свого часу творили його таким, яким ми знаємо його сьогодні.
І якщо раніше частина цієї історії була буквально захована під землею, то тепер у неї з’явилося своє місце, до якого можна прийти, зупинитися і згадати, що було тут задовго до нас.
Ольга Франчук