Валентина Марченко переїхала до села Радівка, що у Калинівській громаді, із Покровського району Донецької області. У результаті трьох прильотів від її домоволодіння не залишилося й сліду.
— Наше село під окупацією, ворог вже майже повністю знищив його, — ділиться наболілим жінка. — Ми виїхали з Донеччини ще на початку повномасштабної війни, у 2022 році. Тоді мій старший син Сергій отримав на фронті важке поранення. Його госпіталізували до Вінниці і я разом із молодшими двома синами також вирушила до Вінниці.
Впродовж року родина боролася за життя Сергія, але усі старання були марними. У 2023 році життя юнака обірвалося. Ще рік мати з синами прожила у гуртожитку у Вінниці, а потім переїхала до Радівки, у Калинівську громаду.
— Жити у Вінниці було дорого, тому я почала шукати роботу і житло у селі. Знайшла оголошення, що потрібні робітники у Радівку і ми переїхали сюди. Чоловік продовжує воювати, а я працюю на фермі у селі, — продовжує Валентина Марченко. — Тут гарні люди, директори дуже чуйні та добрі. Нас забезпечили житлом і усім необхідним. Нам немає куди повертатися, тому будемо облаштовуватися у Радівці.
Як розповів староста Радівського старостинського округу Валерій Пачевський, з початку повномасштабної війни у Радівці оселилося майже сто переселенців. Люди надавали вимушеним переселенцям безкоштовно пустуюче житло. Дехто навіть ділився усіма запасами у погребах.
— З часом люди пороз’їжджалися, хтось знайшов інше житло. Й нині у нас проживає сорок дві вимушено переміщених особи — це 18 родин, — каже Валерій Пачевський. — Нещодавно четверо військовослужбовців, які раніше проживали на Сході України, придбали у нас будинки. Їм просто немає куди повертатися.
Не стоять осторонь проблем переселенців і керівники місцевого сільгосппідприємства, які облаштували для вимушено переміщених осіб чотири комфортних двокімнатних квартири.
— На території села знаходиться приміщення старого гуртожитку. Колись тут жили працівники, які приїжджали у колгосп. З роками будівля спустошилася та стала аварійною. Дах протікав і приміщення потребувало капітального ремонту. Тому довелося докласти багато праці та коштів, — розповідає заступник директора ПП «Радівське» Анатолій Пачевський. — Впродовж року тривали ремонтні роботи й були облаштовані чотири двокімнатні квартири. Дві із них вже заселили переселенці зі Сходу. Ще дві очікують на своїх мешканців — спеціалістів, які погодилися працювати у нашому господарстві.
Єдиною умовою при заселенні у квартири було працевлаштування у ПП «Радівське». Обидві жінки, які отримали квартири, працюють на молочній фермі приватного підприємства.
Усі квартири капітально відремонтовані. При поселенні доукомплектовуються меблями та побутовою технікою. Для людей, у яких війна відібрала дім та усе майно, це велика допомога та підтримка.
