Біля Центру культури і дозвілля Самгородоцької сільської ради оновили лавочки та розмістили на них таблички зі словами підтримки, віри й надії. Кожна з них має особливий зміст і нагадує про українських воїнів, на яких чекають удома, про полонених Захисників, полеглих Героїв і ветеранів, які повернулися з передової.
За цією ініціативою стоїть особиста історія родини, для якої слова про очікування та надію мають особливе значення. Таблички передали уродженки Самгородка Галина Іванівна Волинець та її донька Світлана Шняга.
Син Галини Іванівни та брат Світлани — Вадим Іванович Волинець — перебуває в полоні. Рідні чекають на його повернення, вірять у нього й не втрачають надії.
Тож ці написи — не просто прикраса громадського простору. Вони нагадують про родини, які щодня живуть в очікуванні звістки від своїх рідних, про біль невизначеності та силу віри, що допомагає триматися.
Ініціатива також стала символом підтримки всіх, хто чекає на повернення своїх близьких із полону, і тих, чиї рідні віддали життя за Україну.
У Самгородоцькій громаді подякували Галині Іванівні Волинець та Світлані Шнязі за небайдужість і внесок у створення місця, яке нагадує про найважливіше — пам’ятати, підтримувати одне одного й не втрачати надії.
Пам’ятаємо. Чекаємо. Віримо. За кожною такою табличкою — людська історія, родина та надія на повернення Захисників додому.
