У Калинівці відбулася особлива літературна зустріч — презентація нової поетичної збірки «Майже пошепки» авторства місцевої поетеси, військовослужбовиці Збройних сил України, старшого лейтенанта Алли Зубко.
На захід прийшли рідні, друзі, колеги, учні, бойові побратими та шанувальники її творчості. Для багатьох ця зустріч стала не просто знайомством із новою книгою, а нагодою ще раз відкрити для себе особистість жінки, яка поєднала мистецтво, допомогу людям і військову службу.
Ведучою та модераторкою презентації стала бібліограф-краєзнавець Марія Катічева. Вона познайомила присутніх із життєвим і творчим шляхом авторки, важливими сторінками її біографії та історією появи збірки «Майже пошепки».
Алла Зубко народилася в селі Бережани. Свій професійний шлях пов’язала з бібліотечною справою: працювала бібліотекарем у Сальницькій сільській бібліотеці, згодом — художником у Калинівській бібліотеці. Її творчі здібності не обмежувалися поезією: вона займалася художнім розписом, створювала ікони, а також працювала з дітьми, надаючи їм підтримку в Калинівському ліцеї №2.
З початком повномасштабного вторгнення у житті Алли розпочався новий етап. Вона долучилася до волонтерської роботи — допомагала плести маскувальні сітки, долаючи пішки дорогу із Сальника до Калинівки. Згодом ухвалила рішення добровільно стати на захист України.
Нині Алла Зубко проходить військову службу на посаді заступника командира роти з психологічної підтримки персоналу. Водночас продовжує навчання в магістратурі за спеціальністю «Психологія».
Нова збірка «Майже пошепки» створювалася в непростих умовах війни. Попри випробування та службу, авторці вдалося завершити роботу над книгою й представити її читачам.
Особливого настрою зустрічі додали музичні виступи. Для гостей співали народні аматорські колективи з Бережан і Сальника, а також дует Кулакових Центру культури та дозвілля Калинівської міської ради.
На адресу Алли Зубко звучали слова привітань, підтримки та вдячності від директорки публічної бібліотеки Людмили Лівандовської, колег-бібліотекарів, представників рідної школи й технологічного технікуму. Особливо тепло авторку підтримували друзі та бойові побратими.
Презентація «Майже пошепки» стала зустріччю, у якій переплелися література, музика, спогади та вдячність. Це була нагода привітати авторку з виходом книги, відзначити її творчість і водночас подякувати за мужність та службу Україні.
Іноді найважливіші слова звучать тихо. Але саме вони здатні торкнутися серця, підтримати й залишитися в пам’яті надовго. Можливо, у цьому і полягає особлива сила збірки з промовистою назвою «Майже пошепки».
