Доктор економічних наук, колишній голова Вінницької обласної державної адміністрації та лідер громадської організації «Ми – Вінничани» Валерій Коровій в інтерв’ю виданню «33 канал» пояснив, чому в Україні виникли серйозні проблеми з бюджетними платежами, через які територіальні громади не можуть розрахуватися за частину запланованих видатків, попри наявність коштів у місцевих бюджетах.
На його думку, причина не в цілеспрямованому блокуванні платежів окремим громадам, а в гострому дефіциті ліквідності на єдиному казначейському рахунку та розбалансованості державного бюджету на 2026 рік. Серед чинників кризи він називає скорочення фінансової підтримки з боку США, невиконання Україною зобов’язань перед Європейським Союзом, відсутність реальних джерел покриття частини бюджетного дефіциту та політизацію проблеми.
Чому Казначейство не проводить платежі
Валерій Коровій пояснює, що Державне казначейство України фактично виконує функцію банку для всіх бюджетних установ — як тих, що фінансуються з державного бюджету, так і тих, що отримують кошти з місцевих бюджетів. Казначейство має окремий кореспондентський рахунок у Національному банку України.
Тому поширене твердження, що Казначейство просто блокує розрахунки, на думку економіста, не зовсім точно описує ситуацію. Проблема полягає в тому, що на єдиному казначейському рахунку бракує коштів для виконання всіх платіжних доручень.
За словами Валерія Коровія, державний бюджет на 2026 рік передбачав отримання близько 50 млрд доларів макрофінансової допомоги від Європейського Союзу. Ще приблизно 30 млрд доларів бюджетного фінансування, за його оцінкою, не були забезпечені конкретними фінансовими ресурсами. Водночас фактично Євросоюз надав допомогу лише в межах 20 млрд доларів.
Зазвичай міжнародна допомога надходить до Міністерства фінансів, після чого кошти потрапляють на валютний ринок, забезпечують наповнення єдиного казначейського рахунку та дають змогу здійснювати платежі. Нині ж виник значний касовий розрив: запитів на фінансування набагато більше, ніж коштів на рахунку.
У результаті громади бачать гроші у своїх місцевих бюджетах, але не можуть вчасно спрямувати їх на заплановані потреби.
Як скорочення допомоги США та невиконані зобов’язання перед ЄС вплинули на бюджет
Економіст називає дві основні групи причин нинішньої бюджетної проблеми.
Перша пов’язана зі зміною політики США після приходу нового президента. За словами Валерія Коровія, Сполучені Штати фактично відійшли від фінансової підтримки України — як у частині бюджетної допомоги, так і в питанні постачання озброєння. Основний тягар підтримки перейшов до європейських партнерів, яким складно ухвалювати такі рішення, оскільки в Євросоюзі необхідний консенсус країн-членів.
Виділення Україні 90 млрд євро на два роки він називає проривом, однак наголошує, що навіть цієї суми було б недостатньо для покриття бюджетних потреб і закупівлі озброєння. Адже витрати на оборону щороку зростають у середньому на 20%.
Для порівняння, у 2025 році Україна отримала 54 млрд доларів міжнародної допомоги, причому озброєння тоді переважно постачали США.
Друга причина, на яку звертає увагу Валерій Коровій, — невиконання Україною зобов’язань перед європейськими партнерами. Перед наданням передбачених на поточний рік 50 млрд доларів Європейська комісія та Рада Європи поставили перед Україною низку умов. Зокрема, йшлося про ухвалення нормативно-правових і законодавчих актів щодо реформування правової системи та судочинства, боротьби з корупцією і забезпечення прозорості рішень.
За оцінкою економіста, Україна не виконала цих завдань ані на рівні Верховної Ради, ані на рівні Кабінету Міністрів. Він припускає, що раніше могли розраховувати на отримання допомоги незалежно від темпів виконання зобов’язань. Однак цього разу такий підхід не спрацював, а після корупційних скандалів Євросоюз ще більше посилив вимоги.
Як наслідок, близько 30 млрд доларів допомоги залишаються недоступними. При цьому, наголошує Валерій Коровій, навіть отримання цих коштів не розв’яже всіх проблем, адже в загальному фонді державного бюджету передбачений ще один дефіцит приблизно такого самого обсягу, не підкріплений фінансовими ресурсами.
За його словами, є інформація, що питання допомоги Україні для покриття нестачі коштів на безпеку, оборону та бюджетні видатки можуть розглянути на найближчому засіданні Європейської ради. Проте готових рішень наразі немає.
Економіст допускає певне пом’якшення ситуації до кінця року, але вважає, що воно не усуне проблему системно. Україна, на його думку, може бути змушена вдатися до секвестру державного бюджету — скорочення видатків порівняно з обсягами, запланованими на початку року.
Чому громади не можуть витрачати власні кошти
Проблема з казначейськими платежами стосується й органів місцевого самоврядування. Керівники громад повідомляють про затримки фінансування закупівлі пального, ремонтів, оплати вже виконаних підрядниками робіт і комунального транспорту. Водночас уряд вимагає забезпечувати стійкість інфраструктури, готовність до опалювального сезону та безперервність освітнього процесу.
Валерій Коровій пояснює це принципом роботи єдиного казначейського рахунку, на якому фактично об’єднуються кошти державного та місцевих бюджетів. Коли здійснюються видатки, гроші спрямовують із цього спільного ресурсу, але нині його недостатньо для виконання всіх зобов’язань.
Водночас місцеві бюджети, за його словами, продовжують виконуватися. Як приклад він наводить Вінницьку область, де виконання бюджету становить 120%, тобто доходи перевищують запланований показник на 20%. Проте це не означає, що громади можуть безперешкодно розпоряджатися коштами: гроші є в місцевих бюджетах, але на єдиному казначейському рахунку не вистачає ліквідності для проведення платежів.
Урядова постанова визначає черговість фінансування: першочергово проводять соціальні видатки та витрати на оборону, тоді як решта платежів залишаються без фінансування. Таку ситуацію економіст характеризує як технічний дефолт — фактичну неможливість виконати всі фінансові зобов’язання через відсутність коштів.
Якщо підрядники не отримають оплату за виконані роботи, вони можуть звертатися до суду. Валерій Коровій пригадує подібну ситуацію у 2014 році. За його словами, суди можуть ухвалювати рішення на користь підрядних організацій, а до Казначейства надходитимуть вимоги про списання коштів із рахунків. Однак навіть судові рішення виконуватимуться лише тоді, коли для цього будуть гроші.
Чи є затримки платежів політичним тиском на міських голів
Валерій Коровій не погоджується з твердженнями, що обмеження казначейських платежів можуть бути інструментом тиску на політично «неугодних» керівників громад. На його переконання, проблема стосується всіх громад, оскільки коштів у казні просто немає.
Він пов’язує нинішню ситуацію також із незавершеною реформою місцевого самоврядування. За його оцінкою, великі громади отримали значні фінансові ресурси й можливості, тоді як малі не мали таких доходів. Тепер усі опинилися в однакових умовах: великі громади не можуть профінансувати масштабні видатки, а малі — навіть порівняно невеликі потреби.
На думку економіста, більше невдоволення висловлюють великі міста, які уклали контракти на облаштування площ, перекладання бордюрів і плитки, придбання меблів та інші роботи, а тепер не можуть провести платежі.
Він також критикує аргументи окремих великих міст щодо неможливості виконувати плани життєстійкості та готувати інфраструктуру до зими. За словами Валерія Коровія, готуватися до опалювального сезону потрібно було завчасно, адже влітку казначейські платежі проводилися без таких обмежень.
Як приклад він наводить витрати місцевих бюджетів на звуження доріг, підняття бордюрів та інші роботи. Частина таких проєктів могла фінансуватися за підтримки іноземних партнерів, але передбачала й співфінансування з місцевих бюджетів. На думку економіста, у великих міст були ресурси і для підготовки до зими, і для захисту інфраструктури. Водночас він зауважує, що не заперечує важливості роботи міської влади, але закликає не перетворювати бюджетну проблему на політичну боротьбу.
Окремо Валерій Коровій ставить питання до уряду та Верховної Ради: що вони зробили, щоб Україна отримала необхідне фінансування? Він вважає, що загострення політичного протистояння заважає пошуку рішень. На його думку, важливим кроком могло б стати створення уряду національної єдності, у межах якого політичні сили більше довіряли б одна одній і спільно шукали вихід із кризи.
Як приклад політизації він згадує виклик мера Києва Віталія Кличка до Верховної Ради та звинувачення на його адресу. При цьому, зауважує економіст, Київ поділений на райони, де діють районні державні адміністрації, керівників яких призначає Президент України.
Вихід із ситуації він бачить у чесному діалозі, спільній роботі в умовах війни та відмові від показових заходів і форумів, на які витрачаються бюджетні кошти.
Як розбалансований бюджет впливає на економіку
Однією з головних помилок Валерій Коровій називає ухвалення державного бюджету, який не був забезпечений реальними фінансовими ресурсами в повному обсязі. За його словами, уряд і Верховна Рада не пояснили бізнесу та органам місцевого самоврядування реального стану бюджетних фінансів.
Фахівці, які бачили дефіцит у 30 млрд доларів, мали прогнозувати ризик касових розривів. Однак, вважає економіст, розрахунок, що проблему вдасться вирішити так само, як у попередні роки повномасштабної війни, виявився помилковим.
Наслідки можуть вийти далеко за межі бюджетної сфери. За словами Валерія Коровія, в Україні майже 70% валового внутрішнього продукту перерозподіляється через бюджет. Тому затримки платежів здатні спричинити кризу неплатежів у всій економіці.
Компанії, які не отримають коштів за поставлені товари або виконані роботи, можуть затримувати виплату зарплат, не розраховуватися зі своїми партнерами та скорочувати закупівлі. Люди, які не отримають зарплату в приватному секторі, витрачатимуть менше на товари й послуги. Як наслідок, знижуватимуться продажі та ділова активність. Валерій Коровій зазначає, що скорочення продажів уже помітне в окремих сегментах ринку.
Водночас він наголошує: заборгованості із зарплат у бюджетній сфері не повинно бути, а пенсії, субсидії та соціальні виплати мають фінансуватися, оскільки належать до захищених статей бюджету. Проте затримки розрахунків із приватними підрядниками можуть негативно впливати на виплату зарплат працівникам бізнесу.
Серед проблемних рішень економіст також називає популістські програми, зокрема «Національний кешбек», які, на його думку, недоречно запроваджувати за умов значного бюджетного дефіциту. Він застерігає, що західні партнери можуть ставити під сумнів доцільність надання фінансової допомоги, якщо паралельно з нею держава фінансує популістські ініціативи.
Звідки мали взяти кошти на державний бюджет
Валерій Коровій наводить такі цифри державного бюджету на 2026 рік:
- 6,4 трлн грн — загальний обсяг річного бюджету;
- 2,9 трлн грн — заплановані податкові та неподаткові надходження;
- 2,2 трлн грн — кошти допомоги Європейського Союзу, отримання яких залежало від виконання Україною взятих зобов’язань;
- 1,3 трлн грн — сума, джерела покриття якої, за його оцінкою, залишалися незрозумілими.
На думку економіста, такі масштабні фінансові питання потребували відкритого обговорення з бізнесом, парламентом, суспільством та міжнародними партнерами. Натомість держава почала проводити тендери й брати бюджетні зобов’язання, не маючи гарантованого фінансування для їх виконання. Валерій Коровій вважає це нечесним щодо країни.
Він також пов’язує загострення ситуації зі змінами до державного бюджету, ухваленими в червні, які, за його оцінкою, сприяли зростанню заборгованостей, а також із невиконанням Україною зобов’язань перед міжнародними партнерами.
Коментуючи причини, через які влада не виконала домовленості з ЄС, Валерій Коровій наголошує, що не береться оцінювати мотиви конкретних посадовців, оскільки не є слідчим чи суддею. Водночас як колишній очільник облдержадміністрації він вважає незрозумілою ситуацію, коли бізнес бере на себе зобов’язання та виконує їх, а держава укладає угоди з Європейським Союзом, але не забезпечує виконання домовленостей. За його словами, саме невиконання цих зобов’язань стало однією з причин ненадходження коштів і виникнення великого касового розриву.
Чи можна відновити казначейські платежі до кінця року
Валерій Коровій вважає, що можливість поліпшення ситуації є, однак до кінця року основним потенційним джерелом додаткових коштів залишається допомога Європейського Союзу.
Він звертає увагу на те, що найбільші бюджетні видатки традиційно припадають на кінець року, тоді як необхідного фінансування наразі бракує.
Не вважає економіст простим виходом і пропозиції надрукувати гроші. За його словами, в Україні заборонено кредитувати витрати державного бюджету коштом Національного банку. Для залучення додаткового фінансування можна було б випустити облігації внутрішньої державної позики, але для цього потрібне рішення Верховної Ради. Крім того, залишається питання, хто придбає такі облігації: іноземні партнери за валюту чи населення, у якого, за оцінкою економіста, немає ресурсів для покриття настільки великої суми.
Валерій Коровій називає нинішню ситуацію надзвичайною для України від початку повномасштабної війни та застерігає, що вона може спричинити вкрай негативні наслідки для ринку. Він також висловлює співчуття новому керівнику українського уряду, якому доводиться працювати в умовах такого бюджетного дефіциту.
Економіст окреслює два можливі сценарії розвитку подій.
Песимістичний сценарій передбачає подальше поглиблення кризи неплатежів, яка негативно вплине на всі сектори економіки — від роздрібної торгівлі до закупівель товарів, робіт і послуг, а також розрахунків за комунальні послуги.
Оптимістичний сценарій — отримання решти 30 млрд доларів допомоги та додаткових 20 млрд доларів, які дали б змогу збалансувати видатки державного бюджету до кінця року.
Однак найбільш реалістичним Валерій Коровій вважає проміжний варіант: певне пом’якшення ситуації відбудеться, але наслідки розбалансованого бюджету відчуватимуться і в 2027 році. Зокрема, зростатиме кредиторська заборгованість за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги, а її частина перейде на наступний бюджетний рік.
На завершення економіст наголошує, що для подолання кризи Україні потрібні чесний суспільний діалог, прагматичні рішення та єднання навколо спільних проблем.