Вони бачили одне одного вперше. Хтось спочатку мовчки придивлявся, хтось одразу жартував. А за кілька годин незнайомі чоловіки вже стали командою. Десятеро ветеранів, які після служби повернулися до роботи на підприємствах МХП, зустрілися під час реабілітаційного заходу в межах програми «Свій серед своїх».
Для учасників це був не просто день відпочинку. Це була можливість познайомитися з колегами, які мають подібний досвід — пройшли військову службу, пережили фронт і тепер поступово повертаються до мирного життя та роботи.
Познайомитися через «Козацькі забави»
Зблизитися учасникам допоміг спеціальний квест «Козацькі забави», який підготувала психологиня Вінницького Хабу МХП Світлана Назаренко.
За її словами, головною метою заходу було познайомити демобілізованих працівників із різних підприємств, створити можливість для неформального спілкування та допомогти їм відчути підтримку тих, хто має схожий досвід.
«Ми планували зробити цей захід цікавим, який трохи поверне наших демобілізованих до української культури. І саме козацькі розваги стали тією точкою, де вони відчули себе сильнішими, мудрішими і ніби почерпнули з того трошечки сили», — розповіла Світлана Назаренко.
Учасники обрали отамана, придумали назву та девіз команди й вирушили виконувати перші завдання. Серед них — своєрідне «переправлення через Дніпро».
Після квесту ветерани мали можливість відпочити, порибалити, пограти у більярд та, найважливіше, поспілкуватися.
«Простіше соціалізуватися, коли ти серед своїх»
Для ветеранів повернення до цивільного життя може бути непростим. Мирне середовище після фронту іноді сприймається зовсім інакше, а звичайне спілкування з людьми, які не мають такого досвіду, не завжди дається легко.
Про це говорить Михайло Цегельник — менеджер з охорони праці, пожежної безпеки та здоров’я Вінницького Хабу МХП. Він мобілізувався 28 лютого 2022 року, служив на Авдіївському напрямку та отримав поранення.
«Питання соціалізації ветеранів дуже важливе. Простіше і краще соціалізовуватися та відпочивати, коли ти серед своїх. У нас є блоки, які інколи стримують, коли ти не у своєму середовищі», — зазначив Михайло Цегельник.
Він згадує власне повернення та повернення побратимів із лікування.
«Для нас було дико бачити тут мирне життя. І так само зараз будь-хто, хто повертається, має точно таке саме враження. Тому однозначно такі заходи потрібні», — додав він.
Повернення до роботи — ще один крок адаптації
Серед учасників був Олександр Логік. Чоловік пішов на фронт у 22 роки, служив сапером на Донецькому напрямку, а після демобілізації повернувся на Вінниччину.
Для нього «Козацькі забави» стали першим подібним реабілітаційним заходом.
«Я вперше сьогодні на такому заході. Дуже сподобалося, тому що це об’єднання наших побратимів, спілкування, якісь розмови, спогади», — розповів Олександр.
Важливим для нього стало й те, що під час військової служби за ним зберегли робоче місце. Після повернення на Вінниччину разом із ним приїхала і його наречена.
Інший учасник — Вадим Кобильняк — після поранення вже не міг виконувати роботу, якою займався до війни. До служби він працював апаратником авторозвантаження. Після повернення на підприємстві для нього знайшли іншу посаду — він став апаратником пральних машин.
Вадим розповів, що отримав мінно-вибухову травму під час виконання бойового завдання. Після поранення певний час залишався на позиції, оскільки евакуацію ускладнювала активність ворожих дронів.
Попри пережите, він повернувся до роботи.
Підтримка, яка допомагає не залишатися наодинці
У МХП зазначають, що підтримка ветеранів не обмежується лише поверненням на робоче місце. Важливо допомогти людині відновити соціальні зв’язки, знайти нове середовище та поступово повернутися до звичного життя.
За словами регіонального директора північного регіону Вінницького Хабу МХП Анатолія Козака, у межах програми «МХП Поруч» компанія системно працює з ветеранами.
«Ми стараємося їм допомагати, відновити їхній людський ресурс, щоб вони не залишалися наодинці. Є багато програм, зокрема “Козацькі забави”, де людей згуртовують, де вони знайомляться один з одним, працюють у різних сферах, але відчувають себе як одне ціле», — зазначив Анатолій Козак.
«Приїхали незнайомими, а поїхали вже як команда»
Зустріч стала для ветеранів можливістю не лише відпочити, а й побачити людей, які розуміють їхній досвід без зайвих пояснень.
Бо після фронту повертається не просто працівник. Повертається людина, якій потрібно заново вибудовувати щоденне життя — роботу, спілкування, стосунки з колегами та близькими.
Іноді для цього потрібен час. А ще — середовище, у якому тебе розуміють.
Десятеро ветеранів приїхали на зустріч незнайомими. А поїхали вже як команда.
