У селі Іванів, що є адміністративним центром Іванівської територіальної громади, знаходиться унікальний замок з багатовіковою історією. Сьогодні тут чути дитячий сміх, а кілька сотень років тому тут вирувало світське життя.
Про історію замку Холоневського Хмільник. онлайн розповіла завідуюча бібліотекою Іванівської спецшколи Людмила Бадрак.
На березі річки Снивода у селі Іванів стоїть Іванівський (Янівський) замок-палац Холоневських — унікальна історична перлина, яка дивом зберегла оборонні риси XV–XVI століть, пережила навали татар та приймала останнього короля Речі Посполитої.
Замок-фортеця-бастіон
Перший замок в Яневі був побудований на правому березі річки Південний Буг. Однак через часті напади татар, поселення перейшло на лівий берег. У 1452 році король Казимир Ягилончук подарував Петру Мишці маєток Холоневського, завдяки якому його нащадки почали використовувати подвійну назву Мишки-Холоневичі, при цьому перша назва слугувала пізніше лише кличкою. Але деякі Мишки залишили своє первинне прізвище і жоден нащадок не відмовився від імені свого пращура Адама Мишки, який у 1410 році розпочав в Яневі будівництво великої захисної фортеці.
Через близькість до ворожого «Чорного шляху», яким татари здійснювали набіги на українські землі, наприкінці XVI століття фортецю капітально перебудували у камені. Замок набув форми правильного квадрата з чотирма наріжними двоярусними вежами, глибоким ровом та високими валами, що робило його майже неприступним бастіоном.
Перетворення на вишукану резиденцію
У першій половині XVIII ст. спадкоємцем Янева став Ян Мишка-Холоневський. Після нього землі успадкував син Адам, перший в роду сенатор, одружений на Соломії з Кантських.
Згодом після смерті Адама Холоневського його вдова Соломія вирішила перетворити похмуру фортецю на вишукану резиденцію.
Старі оборонні стіни розібрали, а між збереженими квадратними кутовими вежами звели триповерховий палацовий корпус у стилі пізнього бароко та класицизму.
Внутрішнє багатство та унікальність
Замок має 80 метрів довжини, двоповерховий, середній фасад має три поверхи.
Другий поверх прикрашала розкішна бальна зала з величезними вікнами, що виходили на паркову зону. Стіни були завішані родовими портретами та полотнами із зображенням видатних правителів.
Права сторона будівлі призначалась для літніх апартаментів господарів. Житлова частина займала лише два великі приміщення: салон та спальню. В цих кімнатах під час своїх приїздів до Янева зазвичай жив ксьондз Станіслав Холоневський. За його ініціативою невідомий художник покрив усю північну стіну спальні фрескою із видом базиліку св.Петра, колонади Берниди та папського двору. Тому цю кімнату домашні називали «Ватиканом». В салоні були яскраві шпалери, висіли від підлоги до стелі два дзеркала, привезені колись на санях панною Соломією із Парижа. У цьому ж салоні біля печі, що була обкладена кафелем, знаходився також великий класичний камін. На його карнизі стояв єдиний на той час в Яневі годинник XVIII ст. в оправі з позолоченої бронзи.
Королівський тріумф палацу
Гордістю графів була приватна книгозбірня, яка налічувала понад 10 000 томів рідкісних книг, релігійних трактатів та філософських праць, а також унікальний сімейний архів. У бібліотеці також був французький відділ, поширений у галузі філософії і теології XVIII ст. у період революції бібліотека зникла по дорозі у Кам’янець-Подільський.
Головний тріумф палацу відбувся 20 листопада 1781 року, коли тут із офіційним візитом зупинявся останній король Речі Посполитої Станіслав Август Понятовський.
Легенди та міфи старовинного замку
Янівський замок, як і будь-яка поважна середньовічна споруда, оповитий містичними переказами.
Під замком зберігся величезний комплекс тримальних підвалів. За легендою, розгалужені підземні ходи тягнулися на кілометри під усім селищем і навіть вели під річкою Снивода до сусідніх поселень, слугуючи шляхом для порятунку під час облог.
У покоях палацу колись стояв старовинний годинник. Подейкували, що він зупинявся тоді, коли комусь із роду Холоневських загрожувала смертельна небезпека або тяжка хвороба.
Радянська історія занепаду замку
Сьогодні колишня магнатська резиденція перебуває у відносно непоганому візуальному стані, хоча й втратила колишній лоск. З чотирьох оборонних веж до нашого часу вціліли три.
Після встановлення радянської влади, з 1920 року в замку розміщувалася заготконтора, потім – колонія, а в 1934 році – дитячий будинок, де виховувалися діти-сироти після голодомору та репресій. І лише 1 квітня 1949 року дитячому будинку було присвоєно ім’я Макаренка, який двічі приїздив у Янів до дітей. У 1963 році дитячий будинок було перетворено на спеціальну школу, яка функціонує і досі.
Через специфіку закладу вільний вхід всередину кімнат для пересічних туристів обмежений, проте оглянути монументальні зовнішні стіни, збережені бійниці веж і барокові фасади з боку парку може кожен охочий мандрівник.
