Понад десять років він супроводжував пасажирів у потягах, долав тисячі кілометрів і відповідав за комфорт та безпеку людей у дорозі. Сьогодні 52-річний Андрій у військовому однострої несе службу на державному кордоні України — в автомобільному пункті пропуску «Могилів-Подільський» на Вінниччині.
До прикордонної служби чоловік працював провідником. За роки роботи на залізниці побував у різних куточках країни, познайомився з багатьма людьми та переконався, що ця професія вимагає значно більшого, ніж перевірка квитків і обслуговування пасажирів.
«Робота провідника — це значно більше, ніж перевірка квитків і ранкова кава для пасажирів. Це нічні зміни, постійна увага до людей, відповідальність і готовність діяти в непередбачуваних ситуаціях», — розповідає Андрій.
З початком повномасштабного російського вторгнення змінилася не лише робота залізниці, а й життя її працівників. Залізничний транспорт став важливою складовою оборонної логістики країни. Андрій також долучився до перевезення військовослужбовців та військової техніки.
Цей досвід став для нього періодом професійних випробувань і переосмислення власної ролі в умовах війни. У 2025 році чоловік вирішив зробити наступний крок і підписав контракт із Державною прикордонною службою України.
Нині він служить на Вінниччині, в автомобільному пункті пропуску «Могилів-Подільський». Тут Андрій одним із перших зустрічає людей, які перетинають державний кордон.
Попри суттєву різницю між залізничною та прикордонною службою, чоловік знаходить у них спільну рису — постійне спілкування з людьми. Саме ця частина роботи завжди приносила йому найбільше задоволення.
«Колись я першим зустрічав пасажирів, які заходили до вагона, а сьогодні — подорожуючих на кордоні. Мені завжди подобалося працювати з людьми, і я радий, що це залишилося незмінним. Адже іноді достатньо щирої усмішки чи кількох добрих слів, щоб підняти людині настрій і зробити її дорогу трішки приємнішою», — ділиться прикордонник.
Роки роботи на залізниці залишили Андрію чимало теплих спогадів і друзів, із якими він продовжує спілкуватися. Тож напередодні Дня залізничника чоловік передає вітання всім, хто пов’язав своє життя із цією важливою професією.
Насамперед бажає миру та безпеки. Адже під час війни кожен залізничний рейс пов’язаний із додатковими ризиками, а робота залізничників потребує не лише професійності, а й неабиякої мужності.
Нехай усі маршрути будуть безпечними, потяги прибувають вчасно, а кожна поїздка завершується щасливим поверненням додому!