Печаль і смуток сьогодні оповили Самгородоцьку громаду. До рідного села Блажіївка на щиті повернувся наш земляк, мужній воїн і вірний син України — Юрій Володимирович Місько.
Довгий час Юрій вважався зниклим безвісти, і рідні продовжували вірити в диво. Та, на жаль, серце Героя перестало битися ще 26 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Невське на Луганщині. Йому назавжди 50…
Життєвий шлях Захисника
Юрій народився 4 березня 1974 року в селі Блажіївка. Навчався у Блажіївській школі, згодом — у Зозулинецькій середній школі. Професію водія здобув у Гущинецькому ВПУ. Пройшов строкову службу у Збройних силах України (м. Львів).
У 1994 році Юрій одружився, у шлюбі народилася донька. Працював у правоохоронних органах, потім — в охоронній фірмі.
У липні 2024 року, після повномасштабного вторгнення, Юрій добровільно став до лав ЗСУ. Молодший сержант, стрілець-помічник гранатометника військової частини А4123, він разом з побратимами боронив Луганщину.
Прощання із Героєм
Прощання із Захисником відбулося у Храмі Покрови Божої Матері села Блажіївка. Заупокійне богослужіння провів протоієрей Роман Масира у співслужінні з священниками Олексієм Якубівським та ієромонахом Аліпієм.
На місцевому кладовищі пройшов мітинг-реквієм. Слова співчуття родині висловили сільський голова Сергій Якович Лановик, директор Зозулинецької гімназії Микола Яремчук та духовенство. На честь Юрія пролунав Гімн України, залп військового салюту, а рідним Героя вручили Державний Прапор.
Вічна пам’ять
Його чекали мама, сестри, донька, дружина… На жаль, повернувся у вічність.
Вічна слава і пам’ять Герою України, який віддав життя за свободу, гідність і мир на нашій землі.
