На Донеччині, під час виконання бойового завдання в зоні штурмових дій у Волноваському районі, загинув 37-річний Дмитро Гилун — житель села Миколаївка Самгородоцької громади.
Його військова доля тривала всього кілька місяців: у квітні 2025 року Дмитро був мобілізований до лав ЗСУ. Починав службу в 171 окремому навчальному батальйоні, а згодом — у 120-й бригаді, 169-му батальйоні військової частини А7335.
На фронті він був тихим, врівноваженим, надійним, завжди підтримував побратимів. Телефонував додому й казав: “У мене все добре”, навіть коли було далеко не так. В останні тижні його військового шляху записи у рапортах комбата змінювалися тричі — “поранений”, “зниклий безвісти”, і зрештою, “загиблий”.
«Гіркий смуток війни знову чорним крилом торкнувся нашої громади», — написала місцева мешканка Алла Кіпр у соцмережах, висловлюючи співчуття батькам Героя.
Дмитро Гилун народився 12 квітня 1988 року. Закінчив Миколаївську школу, а потім — Вінницький національний технічний університет. З дитинства захоплювався технікою, допомагав татові будувати моделі літаків, катамарани, захоплювався музикою. Він був турботливим сином, люблячим чоловіком, щасливим татом донечки Амінки.
«Його любов до доньки була безмежною. Він виконував усі забаганки своєї принцеси, був прикладом турботи й доброти», — згадують рідні.
Життя Героя обірвалося 4 липня 2025 року внаслідок обстрілу. Дмитро отримав поранення, несумісні з життям.
За повідомленням старости Миколайвсього округу Віктора Бальшанека, на жаль, поки немає можливості повернути тіло Героя.