Козятинська громада провела в останню дорогу свого земляка, який віддав життя за Україну, її свободу та незалежність.
Бараневич Андрій Валерійович народився 19 серпня 1987 року в Козятині. Навчався у школі №5, згодом закінчив Козятинське училище. З дитинства виховувався в родині, де цінували повагу, відповідальність і родинну єдність. Батьки прищепили синові розуміння, що сім’я є основою всього, а батько став для нього прикладом гідної чоловічої поведінки.
Після завершення навчання Андрій проходив строкову військову службу в Чернігівській області та місті Києві. Особливо теплими були його стосунки з сестрою та племінниками — він завжди підтримував рідних, дбав про близьких і легко знаходив спільну мову з дітьми.
Повернувшись до цивільного життя, працював у локомотивному депо. Колеги згадують Андрія як фахового, щирого та доброзичливого працівника, надійного товариша, людину з відкритим серцем і щирою усмішкою.
До лав Збройних Сил України Андрія Бараневича було призвано 5 вересня 2025 року. Він сумлінно проходив підготовку, швидко опановував військову справу та був направлений на службу до окремого штурмового полку «Скеля». Брав участь у бойових діях на Дніпропетровщині, згодом — на Бахмутському напрямку.
11 січня 2026 року, залишаючись вірним військовій присязі Українському народові, Андрій Бараневич мужньо виконав свій обов’язок і загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Різниківка Бахмутського району Донецької області. Він служив стрільцем 2-го піхотного відділення 2-го піхотного взводу 1-ї піхотної роти 3-го піхотного батальйону військової частини А4862.
Поховали Захисника на Алеї Слави центрального кладовища Козятина.
Пам’ять про кожного полеглого воїна — це спільна пам’ять громади й усієї країни, яка ніколи не згасне. У скорботі схиляємо голови перед подвигом Героя та розділяємо біль непоправної втрати з його рідними й близькими.
Вічна пам’ять Герою. Слава Україні.
