Фонд Історичного музею імені Василя Порика поповнився незвичайним експонатом із Франції — старовинною шахтарською каскою, відомою як «барет». Подарунок передали музею під час зустрічі з гостями з Франції.
Це не просто предмет шахтарського побуту, а своєрідний свідок епохи, який допомагає розповісти про людей, їхню працю та непрості сторінки історії.
«Барет» — це шкіряний шахтарський капелюх, виготовлений із вареної шкіри. Такими головними уборами користувалися шахтарі, а також в’язні, яких у роки Другої світової війни примусово залучали до роботи у французьких вугільних шахтах.
Особливого значення експонату додає його походження. Каска походить із Барліна (Barlin) — місцевості, де свого часу розташовувався табір для в’язнів. Він знаходився приблизно за 30 кілометрів від табору, у якому утримували українського антинацистського підпільника та героя Василя Порика.
Таким чином, звичайний на перший погляд предмет допомагає провести історичну паралель між долею Василя Порика, Францією та тисячами людей, які під час Другої світової війни опинилися за колючим дротом і були змушені працювати у важких умовах вугільних шахт.
За інформацією музею, під такою каскою шахтарі носили полотняну хустку «béguin» — своєрідну бандану, яка була частиною тогочасного шахтарського одягу.
Тепер шахтарська «барет» XIX–XX століть із Барліна стала ще одним експонатом фондової та експозиційної історії музею Василя Порика.
У музеї зазначають, що цей подарунок має особливе значення, адже він надійшов із Франції — країни, яка стала важливою сторінкою життя та боротьби Василя Порика. Експонат дає змогу говорити не лише про великі історичні події, а й про долі звичайних людей, які опинилися в епіцентрі війни.
Працівники музею подякували Габріелю та його дружині Дарині за цінний і змістовний подарунок, увагу до української історії та пам’яті про Василя Порика.
Новий експонат, переконані в музеї, стане ще одним своєрідним містком пам’яті між Україною та Францією й допоможе майбутнім поколінням краще зрозуміти спільні сторінки історії двох країн.