Він пішов добровольцем на фронт у перші дні повномасштабного вторгнення, а після демобілізації повернувся до школи у рідному селі Великий Отрожок Уланівської громади. Та жити так, ніби війна десь далеко, не зміг.
Сьогодні вчитель Василь Маринич разом із десятьма учнями Великоострожоцької гімназії виготовляє безпілотники для українських захисників. На рахунку шкільної дронарні — уже 196 бойових дронів, які її засновник називає «дронами життя».
Від учительського класу до передової
Педагогічний шлях Василя Маринича розпочався 1985 року, після закінчення історичного факультету Вінницького педагогічного інституту. Він цікавився краєзнавством, водив дітей у походи, знайомив їх з історією рідного краю. Але 25 лютого 2022 року, наступного дня після початку повномасштабного вторгнення, вистояв тригодинну чергу, щоб добровольцем долучитися до першої роти 173-го батальйону 120-ї бригади територіальної оборони.
У вересні 2023 року Василя Маринича демобілізували за віком. Він повернувся до викладання, однак спокійно жити в тилу, знаючи, що побратими залишаються на війні, не міг.
«Насолоджуватися тиловим життям уже не міг, шукав можливостей реально допомогти нашим героям-захисникам», — розповідає вчитель.
Так і з’явилася ідея створити місце, де виготовлятимуть безпілотники для військових.
Як у сільській школі з’явилася дронарня
Створити майстерню запропонувала староста села Ольга Рижук. Вона допомогла знайти приміщення, профінансувала ремонт і переобладнання електромережі. На обладнання та комплектуючі для першого дрона збирали пожертви. До запуску справи також долучився побратим Василя — Олександр Замула, який допомагав порадами.
У жовтні 2024 року дронарня розпочала роботу на базі Великоострожоцької гімназії як гурток Центру позашкільної освіти Уланівської сільської ради.
Зараз тут займаються десятеро дітей, переважно учні 8–9 класів. Найкращі юні дронарі отримують стипендії від відділу освіти Уланівської громади. Робота не обмежується уроками: команда використовує вільний час і збирається навіть у вихідні.
Для школярів це не просто технічний гурток. Вони вчаться працювати з обладнанням, бути уважними й відповідальними, а головне — бачать, як їхні знання можуть допомагати військовим.
196 бойових дронів для захисників
За час роботи майстерні військовим передали вже 196 бойових безпілотників — FPV-дронів-камікадзе та бомберів різних модифікацій, від семи- до п’ятнадцятидюймових. Крім того, виготовили десять навчальних дронів.
Команда підтримує зв’язок із захисниками, отримує від них відгуки та враховує нові потреби. Військові також передають пошкоджені й несправні безпілотники, з яких майстри забирають придатні деталі для повторного використання. Це допомагає заощаджувати кошти, адже значна частина комплектуючих закуповується завдяки добровільним пожертвам.
Підтримує дронарню й громада. Після ухвалення закону № 9559 Уланівська сільська рада почала виділяти кошти на її потреби. Відділ освіти придбав дві паяльні станції, потужний ноутбук і 3D-принтер. Підприємець з Уланова Юрій Котенкевич безоплатно надає необхідні матеріали, а скиди для бомберів команда отримує від Олександра Замули та Олександра Штанька.
Так ініціатива, яка почалася з ідеї одного вчителя, об’єднала школярів, представників громади, підприємців і небайдужих людей.
«Кожен дрон — це оберіг для нашого воїна»
Від військових команда отримує відео-, аудіо- та текстові повідомлення. Це не лише слова вдячності, а й обговорення потреб, модернізації FPV-дронів та необхідних комплектуючих. Такий зв’язок допомагає враховувати запити захисників, для яких виготовляють техніку.
Для Василя Маринича ця робота стала продовженням служби, хоча тепер його фронт — у шкільній майстерні.
«Для мене особисто дронарня — це продовження війни. Тільки якщо раніше у мене було завдання закопатися, вистояти, знищити ворога, то тепер кожен дрон — це оберіг для нашого воїна. Дрон знищить окупанта, його техніку, порушить логістику і цим врятує життя нашому захиснику. Ми їх називаємо “дронами життя”», — говорить учитель.
Він знає ціну війни й розуміє, що за кожним запитом стоять люди, які щодня ризикують життям. Тому хоче робити все, що може, аби підтримати побратимів.
А для його учнів дронарня стала можливістю не лише опанувати сучасні технології, а й долучитися до справи, яка має значення для країни. Тут вони бачать, що навіть зі шкільної майстерні можна допомагати тим, хто захищає Україну.
Як підтримати шкільну дронарню
Для подальшого виготовлення безпілотників потрібні комплектуючі та кошти. Долучитися до підтримки майстерні може кожен охочий.
Реквізити для допомоги:
ПриватБанк: 5168 7451 7480 3640
Кошти також можна передати готівкою. Стежити за роботою дронарні можна у Facebook-групі «Уланівська громада».
