Навколішки, із прапорами та квітами, у тиші й зі сльозами на очах 5 вересня Самгородоцька громада зустріла та провела в останню земну дорогу свого Захисника Ігоря Петровича Приставку.
Живим коридором шани люди віддали останню честь воїну, який багато років присвятив службі та захисту України. Кожен прапор, кожна квітка і кожна запалена свічка цього дня стали знаком вдячності Герою та болю від непоправної втрати.
Життя, присвячене праці та родині
Ігор Приставка народився 20 лютого 1983 року в селі Михайлин у багатодітній родині. Він був наймолодшим сином. Після ранньої смерті матері Ігор залишився під опікою сестри Ольги.
Дитинство та юність майбутнього воїна минули у рідному селі. У 1989 році він пішов до першого класу Михайлинської школи, яку закінчив у 1998 році.
Після школи вступив до Козятинського міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту, де здобув спеціальність електромонтера контактної мережі.
У 2001 році Ігоря призвали на строкову військову службу до Збройних сил України.
Після армії працював на різних підприємствах. У 2005 році став оператором БУМа в ЗАТ «Юзефо-Миколаївська АПК», у 2006–2009 роках працював водієм пожежної машини, а з 2011 року — слюсарем ТЕЦ.
У 2008 році Ігор зустрів свою кохану Марію. Подружжя мало донечку Діану. Згодом сімейні обставини склалися так, що з 2010 року Ігор, за підтримки сестри Ольги, сам виховував доньку.
Захищав Україну ще з 2014 року
Свій військовий шлях Ігор Приставка продовжив у 2014–2015 роках, коли брав участь в Антитерористичній операції на території Донецької області.
Після початку повномасштабного російського вторгнення у січні 2023 року його мобілізували до лав Збройних сил України.
Після навчання у Польщі старший матрос Ігор Приставка ніс службу у складі 2-ї роти 2-го батальйону 37-ї окремої бригади морської піхоти військової частини А4548 Військово-Морських сил ЗСУ.
Разом із побратимами він захищав Донецьку область.
У липні 2023 року воїна нагородили медаллю «За відвагу».
У вересні 2025 року за станом здоров’я Ігоря перевели до 92-ї резервної роти.
Остання дорога Героя
29 серпня 2026 року в населеному пункті Засілля Миколаївського району Миколаївської області зупинилося серце Ігоря Приставки.
Йому назавжди залишилося 43 роки.
Біля рідної оселі за упокій душі воїна молилися близькі, друзі, побратими та односельці. Молитву очолив благочинний протоієрей Валерій Кушнір у співслужінні зі священником Православної Церкви України Олексієм Якубівським.
Під час прощальної служби у храмі села Михайлин звучали слова молитви за воїна, який віддав життя за можливість жити іншим.
Після богослужіння біля храму відбувся жалобний мітинг. Слова співчуття родині, вдячності та шани Герою висловили заступник сільського голови громади Олександр Марковський, благочинний протоієрей Валерій Кушнір, Ольга Балецька та голова профспілки працівників ТОВ «Юзефо-Миколаївський АПК» Василь Ковтонюк.
У виступах звучав біль громади, яка втратила свого земляка, та вдячність за його мужність і самопожертву.
Під звуки Державного Гімну України Героя віддали рідній землі. Над Алеєю Слави пролунав військовий салют, а Державний Прапор України, яким була огорнута домовина воїна, передали його рідним.
Тепер український прапор майорітиме над місцем його спочинку, а пам’ять про Ігоря Приставку залишатиметься у серцях тих, хто його знав.
Ти повернувся додому, Герою. Не так, як чекали. Не так, як мріяли. Але назавжди — своїм.
Самгородоцька громада дякує Ігорю Приставці за мужність, військову службу, за життя, віддане Україні.
Вічна пам’ять і вічна слава Герою України!
