30 квітня — день пам’яті двох захисників України, які віддали свої життя за свободу та незалежність нашої держави. Сьогодні минає друга річниця з дня загибелі сержанта Андрія Пацанівського та сьома — старшого сержанта Олександра Микитюка.
Сержант Андрій Пацанівський народився 22 грудня 1985 року в місті Хмільник. Навчався у ЗОШ №2, проходив строкову службу в місті Десна. Після служби здобув професію провідника у Жмеринському вищому професійному училищі та працював за фахом.
У 2010 році Андрій одружився, виховував сина та доньку, був турботливим чоловіком, люблячим батьком і надійним другом. На початку повномасштабної війни, 16 квітня 2022 року, його мобілізували до лав Збройних сил України.
Сержант Пацанівський служив стрільцем у складі військової частини А7339. Загинув 30 квітня 2023 року під час штурму позиції «Черепаха» поблизу Бахмута. За героїзм та самопожертву Андрій був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
У нього залишилися дружина Катерина, донька Наталія, син Костянтин, батьки, брат та похресниця.
Олександр Микитюк народився 8 квітня 1999 року в селі Білий Рукав. Іще в підлітковому віці прагнув стати військовим. Коли виповнилося 18, підписав контракт і невдовзі став десантником 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Сашко служив віддано, зразково проходив підготовку, був мотивованим і хоробрим. Загинув 30 квітня 2018 року поблизу Авдіївки, Донецької області.
Перед своєю загибеллю записав пісню для мами — щемливе звернення сина з фронту. У ній були слова, які назавжди залишаться у серцях:
«Я повернуся живим! А як мертвим – поцілуй мене в уста. Бо твій син Героєм став!»
Олександр був єдиним сином у родині, не встиг одружитися. Похований у рідному селі 5 травня.
Світла пам’ять і шана полеглим Героям!
Вічна слава всім, хто поклав життя за свободу України.