Президент України Володимир Зеленський вручив сертифікат на житло Герою України Руслану Панезьорову — майору, командиру групи інженерного забезпечення 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Захисник родом із Калинівської громади.
Руслан Панезьоров присвятив військовій службі багато років. У 80-й окремій десантно-штурмовій Галицькій бригаді він пройшов шлях від сапера до командира групи інженерного забезпечення. Із весни 2014 року офіцер бере участь у бойових діях проти російських військ.
Одним із відомих епізодів його служби стали бої поблизу Кліщіївки на Донеччині. У січні 2023 року під час евакуації трьох поранених побратимів військовий потрапив під обстріл. Попри небезпеку, він разом із групою продовжив виконувати бойове завдання.
За особисту мужність і героїзм, виявлені під час захисту України, 23 серпня 2024 року Руслану Панезьорову присвоїли звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка».
Вручення сертифіката на житло стало ще одним кроком державної підтримки захисника, який із 2014 року боронить Україну.
Дякуємо Руслану Панезьорову за мужність, відданість військовій справі та захист свободи й незалежності України!
Біографічна довідка
Руслан Панезьоров народився у 1975 році в Лісовій Лисіївці Калинівської громади. Там закінчив школу.
Після школи вступив до Вінницького державного технічного університету на факультет машинобудування та транспорту. Закінчив навчання у 1998 році.
Після університету, в умовах складної ситуації на ринку праці наприкінці 1990-х, вирішив піти на військову службу. Спочатку проходив строкову службу, а в 1999 році підписав контракт.
У 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді служить із 1998 року, пройшовши шлях від сапера до командира групи інженерного забезпечення.
Рішення залишитися у війську значною мірою підтримала мама Руслана — Ніна Панезьорова. Вона розповідала журналістам, що сама радила синові після університету піти на військову службу. Навіть їздила до військкомату й просила, щоб його взяли до десантників. А під час відвідування сина на присязі наважилася стрибнути з парашутної вежі, аби привернути увагу командування й попросити залишити його на службі. Згодом Руслан підписав контракт.
Його бойовий шлях розпочався задовго до повномасштабного вторгнення. У 2014 році Панезьоров брав участь у звільненні Слов’янська. Після цього воював, зокрема, в районі Луганського аеропорту, Щастя, Пісків і Широкиного. Під час одного з боїв того року дістав поранення, але після лікування повернувся до побратимів.
Після початку повномасштабного вторгнення його підрозділ виконував завдання на Миколаївщині, зокрема в районі Вознесенська, а згодом — на Харківщині та Бахмутському напрямку. За словами самого військового, сапери його групи мінують і розміновують території, готують проходи для піхоти та працюють разом зі штурмовими підрозділами. У небезпечних завданнях командир не раз брав участь особисто, особливо коли підлеглі ще не мали достатнього бойового досвіду.
У його житті є й особиста історія, про яку він розповів журналістам. У 2024 році, коли військовий проходив лікування та реабілітацію після поранення, у його родині народилася донька. Руслан зізнається, що після років війни мріє більше побути із сім’єю.
А його мама не залишилася осторонь війни: від 2014 року допомагала військовим продуктами, потрібними речами та металевими виробами для ремонту. За її словами, вона й сама їздила до навколишніх сіл, щоб збирати допомогу для захисників.