130 років історії, тисячі доль і покоління випускників: Козятинський ліцей №2 відзначив ювілей
За 130 років навчальний заклад пережив зміну епох, назв і освітніх систем, виховав не одне покоління містян та став невіддільною частиною історії громади. Ювілей об’єднав учителів, учнів, випускників, ветеранів педагогічної праці й усіх, кому дорогі роки, проведені в стінах рідної школи.
Святкові урочистості відбулися 16 жовтня у міському будинку культури. Сам ліцей напередодні запросив випускників, працівників та вчителів різних років розділити радість ювілейного свята, назвавши його подією, яка об’єднує покоління.
Від народного училища до сучасного ліцею
Історія навчального закладу тісно пов’язана з розвитком Козятина як важливого залізничного осередку. Наприкінці ХІХ століття місто зростало, збільшувалася кількість залізничників та їхніх родин, а разом із цим виникала потреба в доступній освіті для дітей.
За матеріалами Музею історії міста Козятин, у 1878 році тут відкрилося однокласне народне училище. Згодом навчальний заклад розширювався, а 1896 рік став важливою віхою його історії: саме тоді було закладено сучасну будівлю ліцею та розпочалася історія двокласного народного училища, з яким пов’язують нинішній ювілей.
Відтоді заклад неодноразово змінював назву. У 1917 році училище реорганізували в семирічну школу, згодом воно стало четвертою залізничною школою, у 1927 році — залізничною школою №27, а з 1934-го — середньою школою.
У різні роки навчальний заклад мав назви середньої школи №8, політехнічної трудової школи №44, а з 1962 року став відомим як середня школа №2. У березні 2021 року учні стали ліцеїстами, а заклад отримав сучасну офіційну назву — комунальний заклад «Ліцей №2 Козятинської міської ради Вінницької області».
Історію школи зберігають не лише документи та спогади. У фондах Музею історії міста Козятин є учнівський щоденник початку ХХ століття, атестати, зошити, старовинний підручник історії та інші речі, які дають змогу зазирнути в повсякдення колишніх учнів.
Школа, яка відкривала шлях до великих справ
За десятиліття свого існування ліцей став місцем, де здобували знання люди, які згодом реалізували себе в різних сферах. Серед відомих випускників і вихованців закладу — учений в галузі гідравліки та гідромеханіки Георгія Сухомела, кінорежисера Віктора Іванова — постановника відомої комедії «За двома зайцями», а також заслуженого архітектора України Генріха Кульчицького.
Важливу роль у становленні навчального закладу відіграв педагог Микола Хитько, який керував Козятинським залізничним училищем у 1905–1918 роках. Він був новатором у педагогіці, створив при школі музей, збирав природничі, геологічні, біологічні, історичні та нумізматичні експонати. Також долучався до створення читалень, очолював місцеву «Просвіту» й підтримував українізацію освіти.
У лютому 1933 року Миколу Хитька заарештувала радянська влада. Згодом його засудили до п’яти років виправних робіт і відправили на будівництво Біломорканалу. Подальша доля педагога невідома. Його історію досліджував випускник школи, історик і пошуковець Олександр Цілецький.
Ювілей, який повернув у шкільні роки
Святкування 130-річчя стало нагодою для зустрічі людей, яких об’єднує спільна історія. До міського будинку культури завітали педагоги, випускники різних років, учні, батьки та ветерани освітянської праці.
Свято побудували як символічну подорож у часі — від перших сторінок історії училища до сучасного життя ліцею. Урочисту атмосферу доповнили виступи талановитих учнів, музичні й танцювальні номери та фотоспогади, що нагадували про різні періоди життя закладу.
До ювілею долучилися представники міської влади та освітянської спільноти громади. Колектив ліцею отримав подяку від міської ради, а директорці Наталії Міськовій вручили матеріальну винагороду. Особливим подарунком став сертифікат на 50 тисяч гривень для втілення мрії закладу — облаштування спортивного майданчика зі штучним покриттям. Ці кошти мають стати початком реалізації проєкту, який планують передбачити в бюджеті наступного року.
Щирими були й зустрічі з тими, хто присвятив школі багато років праці. Під час урочистостей відзначили педагогів-ветеранів, які залишили помітний слід у житті багатьох поколінь учнів.
До привітань долучилася й випускниця 1976 року Лілія Макаревич, яка представляла своїх однокласників. За пів століття після закінчення школи її однокласники роз’їхалися світом — живуть в Америці, Франції та різних містах України, однак зберігають зв’язок із рідним навчальним закладом. Серед подарунків колективу був вишитий гімн, створений випускницею, яка нині мешкає в Запоріжжі.
Директорка ліцею Наталія Міськова наголосила на значенні людей і традицій у житті навчального закладу:
«Школа — це не стіни, класи, коридори. Школа — це люди, це традиції, які передають від покоління до покоління».
Вона подякувала всім, хто творив і продовжує творити історію ліцею, та згадала колишню директорку Євгенію Кудрявець, яка очолювала школу у 2003–2021 роках і зробила вагомий внесок у формування дружнього та згуртованого колективу.
Завершилося свято символічно — на сцену вивезли великий ювілейний торт із зображенням сучасного ліцею.
Пам’ять про випускників, які віддали життя за Україну
У багатолітній історії закладу є не лише сторінки успіху, відкриттів і щасливих зустрічей. Сучасна російсько-українська війна вписала в неї трагічні імена випускників, які загинули, захищаючи Україну.
У ліцеї вшановують пам’ять п’ятнадцятьох полеглих Героїв: Вадима Наумова, Богдана Іщука, Сергія Кацабіна, Артема Лавровського, Віталія Печенюка, Дмитра Іванова, Андрія Ван-Фун-Фу, Євгена Шевчука, Віктора Джамана, Дениса Завальнюка, Віктора Микульшина, Сергія Опановича, Валентина Зінченка, Костянтина Юхимчука та Віталія Лукомського.
На фасаді навчального закладу встановлено меморіальні дошки на їхню честь. Вони назавжди залишаться частиною історії ліцею, а пам’ять про їхній подвиг — нагадуванням про ціну свободи та майбутнього України.
130 років — це не лише поважний вік будівлі чи навчального закладу. Це покоління вчителів, які передавали знання, учнів, які робили перші кроки до власних мрій, і випускників, які понесли у світ частинку рідної школи.
Козятинський ліцей №2 продовжує свою історію, зберігаючи традиції та відкриваючи нові можливості для дітей. А його головне надбання — люди, які пам’ятають школу, цінують її минуле й творять її майбутнє.
