Козятинська громада провела в останню путь захисника України Руслана Юрійовича Жулінського. Старший солдат загинув 3 листопада 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківщині внаслідок удару ворожого FPV-дрона. Його життя обірвалося на 37-му році.
Прощання з воїном відбулося за участі рідних, близьких, друзів, побратимів та жителів громади. Історію життя полеглого захисника оприлюднила секретар Козятинської міської ради Ірина Репало.
Життя, сповнене любові до родини та поваги до людей
Руслан Жулінський народився 5 лютого 1990 року в селі Вишневе Ружинського району Житомирської області. Навчався у Вільнопільській школі, де закінчив дев’ять класів. Повну загальну середню освіту здобув екстерном у Козятинській загальноосвітній школі № 1, завершивши 10-й та 11-й класи. Згодом продовжив навчання у закладі вищої освіти, працював, займався улюбленими справами, будував плани на майбутнє.
Руслан не любив публічності, проте серед рідних, друзів і знайомих мав щиру повагу. Його знали як людину, на яку можна покластися: він умів підтримати, дати пораду, допомогти у складній ситуації. Не залишався байдужим до чужих проблем, цінував дружбу та завжди відповідав за свої слова.
Захоплювався автомобілями, любив риболовлю та футбол. Дорожив зустрічами з друзями, але найбільше цінував час, проведений із родиною.
Найбільшою цінністю була сім’я
У 2007 році Руслан зустрів свою майбутню дружину Тетяну. Вони створили сім’ю, а у 2014 році в подружжя народилася донечка Софія.
Для Руслана дружина й донька були найбільшим скарбом. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, шанував батьків та рідних. Сім’я завжди залишалася для нього головною цінністю і сенсом життя.
Повномасштабне вторгнення змінило звичне життя родини. Руслан не залишився осторонь, коли російські війська прийшли на українську землю. Він вирішив стати на захист своєї сім’ї та Батьківщини.
27 лютого 2022 року чоловіка призвали до лав Збройних Сил України.
Військова служба забирала багато часу й сил, тому зустрічі з рідними ставали нечастими та особливо цінними. Кожна відпустка була довгоочікуваною можливістю побути поруч із найдорожчими, обійняти дружину й доньку, хоча б ненадовго повернутися до родинного затишку. Тетяна також підтримувала чоловіка, відвідуючи його в місцях проходження служби та привозячи часточку домашнього тепла.
Руслан дуже переживав за своїх близьких і понад усе хотів, щоб вони жили у мирній та безпечній країні.
Загинув від удару ворожого FPV-дрона
3 листопада 2026 року старший солдат Руслан Жулінський, який служив водієм-електриком відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу мотопіхотного батальйону військової частини А5348, загинув під час бойових дій.
За інформацією, оприлюдненою Іриною Репало, трагедія сталася в населеному пункті Захарівка Чугуївського району Харківської області внаслідок застосування противником безпілотного літального апарата типу FPV.
Руслан Жулінський назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, побратимів і всіх, хто його знав. Як люблячий чоловік і батько, турботливий син, надійний товариш та мужній захисник України.
Воїна поховали на центральному кладовищі Козятина, на Алеї Слави.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Щирі співчуття дружині, доньці, батькам, рідним, близьким і побратимам Руслана Жулінського. Розділяємо біль непоправної втрати.
