Битва під Махнівкою 1648 року: у Музеї історії Козятина нагадали про одну з драматичних сторінок Хмельниччини
Про одну з маловідомих, але надзвичайно важливих сторінок історії Козятинщини розповіли у Комунальному закладі «Музей історії міста Козятин». Йдеться про битву під Махнівкою, що відбулася влітку 1648 року під час Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.
Як зазначають музейники, історія Махнівки сягає XV століття. У 1430 році великий князь литовський Свидригайло надав землі між річками Гуйва та Гнилоп’ять Каленикові Тишкевичу за військові заслуги. До цих володінь входили Бердичів і Махнівка, які згодом успадковували нащадки роду Тишкевичів.
Після чергового татарського набігу наприкінці XVI століття поселення відновив Федір Тишкевич, який спорудив невеликий замок на правому березі Гнилоп’яті. Уже в 1611 році Махнівка згадується в документах як «місто із замком».
Згодом син Федора — Ян Тишкевич — замість дерев’яного укріплення звів муровану фортецю, заснував бернардинський монастир із костелом та підтримував власним коштом релігійні осередки не лише у Махнівці, а й у Бердичеві та Києві.
Саме ця фортеця стала одним із ключових опорних пунктів польської шляхти під час Визвольної війни 1648 року.
У липні того року, на прохання воєводи Януша Тишкевича, до Махнівки прибув зі своїм військом князь Ярема Вишневецький, який мав зупинити наступ козацьких загонів полковника Максима Кривоноса.
За інформацією музею, козацьке військо чисельністю близько 3–4 тисяч осіб, очолюване Остапом Кривоносенком — сином Максима Кривоноса — та білоцерківським полковником Іваном Гирею, підійшло до Махнівки з-під Вінниці.
Завдяки підтримці місцевих жителів козаки штурмом захопили місто, вибивши польські гарнізони та шляхту. Водночас фортеця встояла. Лише після захоплення бернардинського монастиря, де зберігалися гармати та гаківниці, козакам вдалося використати захоплену артилерію проти мурованих укріплень.
Тим часом Януш Тишкевич звернувся по допомогу до Яреми Вишневецького. Князь прибув із 18 хоругвами кінноти — близько двох тисяч воїнів. Польські війська намагалися психологічно вплинути на козаків гучними звуками труб і барабанів, однак повстанці завчасно вивели сили за місто та укріпилися табором із возів між садами та фільварками.
Запеклий бій тривав до сильної нічної зливи. Обидві сторони зазнали значних втрат, після чого відвели свої війська приблизно на 15–20 кілометрів від місця бою.
Наслідки протистояння були трагічними.
Після боїв Махнівка фактично перетворилася на пустку, а навколишні поселення були спустошені.
Через понад три з половиною століття, у 2002 році, неподалік місця битви встановили пам’ятник «Скорботний янгол» роботи подільського скульптора Олексія Альошкіна. Монумент з’явився з ініціативи тодішнього головного лікаря районного територіального медичного об’єднання Олександра Міклухи як символ примирення українського та польського народів і пам’яті про загиблих у кривавих подіях XVII століття.
