Після семи місяців болісного очікування та невідомості рідні отримали страшне підтвердження загибелі Юрія Глеби — воїна, який віддав життя за Україну. 12 жовтня жителі Непедівки Глуховецької громади провели Захисника в останню путь.
Кажуть, коли помирає хороша людина, плаче навіть небо. Цього дня, здавалося, воно теж не могло стримати сліз. Попереду похоронної процесії несли портрет Героя, державні символи України та живі квіти. Останній шлях воїна був укритий осінніми гірляндами, а тужливі звуки військового оркестру й мелодія «Плине кача» посилювали біль утрати.
У глибокій скорботі жителі Непедівки ставали на коліна, віддаючи останню шану землякові, який не повернувся з війни.
Сім місяців надії та болю
Юрій Глеба загинув 15 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання неподалік населеного пункту Кирпичне Синельниківського району Дніпропетровської області. Причиною смерті став удар ворожого безпілотника типу FPV. До отримання підтвердження рідні протягом семи місяців жили між надією та страшним очікуванням.
Юрій Юрійович народився 9 червня 1985 року в селі Непедівка Глуховецької громади. Тут минули його дитинство та шкільні роки. Після закінчення місцевої школи він здобув фах автомеханіка у Вінниці, а згодом деякий час працював на приватному підприємстві в Козятині.
Юрій був одружений, разом із дружиною виховував дітей — Юлію та Максима. Певний час сім’я жила на Закарпатті, однак згодом чоловік повернувся до рідного села. Тут працював, будував плани й мріяв про майбутнє.
Та повномасштабна війна змінила його життя, як і життя мільйонів українців.
Пройшов поранення й повернувся до служби
Коли постала потреба захищати рідну землю, Юрій не залишився осторонь. 24 липня 2024 року, отримавши повістку, він став до лав захисників України.
Після військової підготовки матрос Юрій Глеба виконував бойові завдання на Херсонському напрямку. В одному з боїв зазнав важкого поранення. Пройшов лікування у шпиталі та реабілітацію, а наприкінці 2025 року повернувся до військової служби.
Обіймав посаду такелажника евакуаційного відділення ремонтної роти військової частини А1325.
Під час виконання чергового бойового завдання на східному напрямку воїн зник безвісти. Для його родини почалися місяці невідомості, надії та болісного очікування, які завершилися трагічною звісткою.
Вічна пам’ять Захиснику
Війна забирає тих, хто мав жити, працювати, ростити дітей і здійснювати свої мрії. Вона обриває плани й залишає невимовний біль у серцях рідних. Але подвиг тих, хто став на захист України, назавжди залишається в пам’яті народу.
Глуховецька громада розділяє горе родини Юрія Глеби, його близьких, побратимів та односельців. У скорботі жителі громади схиляють голови перед мужністю воїна, який віддав життя за свободу й незалежність України.
Ім’я Юрія Юрійовича Глеби назавжди залишиться в пам’яті земляків як ім’я Захисника, який виконав свій обов’язок перед Батьківщиною.
