У Козятині 8 жовтня відкрили меморіальну дошку на честь полеглого українського воїна Андрія Бараневича. Пам’ятний знак встановили на будинку, де він жив, аби зберегти пам’ять про земляка, який віддав життя за Україну.
У церемонії взяли участь рідні та близькі Героя, керуючий справами виконавчого комітету Козятинської міської ради Костянтин Марченко, заступник міського голови Євгеній Малащук, представники громадськості, духовенства та жителі громади.
Відкриття меморіальної дошки стало нагадуванням про життєвий шлях Андрія, його любов до родини та мужність у захисті Батьківщини.
Від залізничної родини — до лав Захисників України
Андрій Валерійович Бараневич народився 19 серпня 1987 року в Козятині. Навчався у місцевій школі № 4, згодом перейшов до школи № 5. Після її закінчення здобув професію у Козятинському училищі.
Строкову військову службу проходив на Чернігівщині та в Києві. Після армії повернувся до рідного міста й працював у локомотивному депо. Протягом 18 років був слюсарем з ремонту рухомого складу 5-го розряду. Колеги цінували його за чесність, відповідальність і працьовитість.
Та найбільшим скарбом для Андрія була родина. Він любив маму, мав особливо близькі стосунки із сестрою Іриною, був турботливим дядьком і хрещеним батьком. Навіть після важкого робочого дня знаходив час, щоб допомогти рідним і побути поруч із ними.
Саме таким його пам’ятатимуть близькі — люблячим сином, надійним братом і людиною, яка завжди приходила на допомогу.
«Все буде добре»: останні місяці життя воїна
5 вересня 2025 року Андрія Бараневича призвали до лав Збройних сил України. Він старанно навчався та швидко опановував військову справу. Згодом потрапив до окремого штурмового полку «Скеля».
Виконував бойові завдання на Дніпропетровщині, а пізніше — на Бахмутському напрямку. Рідним телефонував дедалі рідше, однак на їхні тривожні запитання відповідав: «Все буде добре». Сам більше цікавився тим, як близькі дають раду без нього.
Останній раз Андрій виходив на зв’язок 29 грудня 2025 року. Після цього для рідних почалися дні очікування та невідомості, коли надія на його повернення залишалася найважливішою опорою.
11 січня 2026 року Андрій Валерійович Бараневич із позивним «Механік», стрілець 2-го піхотного відділення 2-го піхотного взводу 1-ї піхотної роти 3-го піхотного батальйону військової частини А4862, загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Різниківка Бахмутського району Донецької області.
Йому було лише 38 років. Війна обірвала життя чоловіка, на якого чекали попереду родинні радощі, власні мрії та плани на майбутнє.
Пам’ять, яка залишиться назавжди
Почесне право відкрити меморіальну дошку надали мамі Героя Ользі Борисівні та сестрі Ірині Валеріївні.
Після відкриття присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять Андрія Бараневича та всіх українських Захисників і Захисниць, які загинули за свободу та незалежність держави.
Відтепер меморіальна дошка на будинку, де жив Андрій, нагадуватиме жителям Козятина про його подвиг і високу ціну української свободи.
Вічна пам’ять і шана полеглому Захиснику України Андрію Бараневичу!