Понад рік чекали на звістку, а тепер зустрічають на щиті: Глуховецька громада втратила двох Захисників

Глуховецька громада знову переживає тяжку втрату. Двоє її земляків – Микола Муравський та Сергій Добровольський – віддали життя, захищаючи Україну. Один із них загинув кілька днів тому на Харківщині, інший понад рік уважався зниклим безвісти. Тепер обидва Герої назавжди повертаються додому.

Їхні життєві історії різні, але частка обох назавжди вписана в історію боротьби України за свободу.

«Син прийде з полону, що я йому скажу?»

Микола Павлович Муравський народився 1 вересня 1973 року у Глухівцях. Тут пройшло його дитинство, тут він навчався у місцевій школі. Після закінчення професійно-технічного училища отримав професію машиніста бульдозера.

Микола був працьовитим чоловіком, мав значний трудовий досвід, працював на підприємствах різних напрямів, а останніми роками — будівельником.

Найбільшою гордістю та сенсом його життя був єдиний син Андрій. У 2022 році родина пережила страшне випробування — син потрапив у російський полон.

Попри стан здоров’я, який не передбачав мобілізації, Микола Павлович не зміг залишатися осторонь війни. 21 травня 2024 року він добровільно став до лав Збройних Сил України.

«Син прийде з полону, що я йому скажу?» — ці слова стали для нього особистою відповіддю на запитання, чому він пішов захищати державу.

Микола Муравський виконував бойові завдання на Донеччині, пройшов запеклі бої під час операції на Курщині. За мужність, героїзм та зразкову службу був нагороджений почесною відзнакою «Курська наступальна операція» .

16 серпня 2026 року поблизу населеного пункту Благодатівка Харківської області під час виконання бойового завдання, пов’язаного із захистом Батьківщини, воїн загинув. Внаслідок підриву НРК під супроводженням оператора на саморобному вибуховому пристрої він отримав важкі вогнепальні поранення, несумісні з життям.

До останнього подиху Микола Муравський залишався вірним військовій присязі та Українському народові.

Понад рік родина жила у страшній невідомості

Сергій Володимирович Добровольський народився 2 жовтня 1980 року у селі Верболози. У 1986 році пішов до першого класу Вернигородоцької середньої школи, де закінчив дев’ять класів.

До початку повномасштабної війни Сергій працював різноробочим на будівництві у Києві.

Ставши на захист України, він служив помічником стрільця-гранатометника у військовій частині А4773 .

17 травня 2025 року поблизу населеного пункту Рівнопіль Волноваського району Донецької області Сергій зник безвісти внаслідок штурмових дій противника.

Понад рік його рідні жили у страшному очікуванні, сподіваючись на звістку.

Тепер ця невідомість закінчилася найболючішим підтвердженням — Сергій Добровольський офіційно визнаний загиблим .

Він до останнього виконував свій військовий обов’язок, захищаючи Україну.

Громада проведе Героя в останній шлях

24 серпня Глуховецька громада проведе Сергія Добровольського в останню путь.

Жителів громади просять створити живий коридор шани, щоб гідно зустріти та провести полеглого Воїна.

09:00 – виїзд траурного кортежу з моргу міста Козятин.

Кортеж прямуватиме через:

село Вернигородок – вул. Центральна;
село Верболози — до батьківського будинку на вул. Шевченка.

12:00 – початок чину поховання від рідного будинку.

Далі процесія вирушить до храму Архангела Михаїла , де відбудеться заупокійний молебень за загиблим Захисником.

Після молебню на місцевому кладовищі села Верболози відбудуться мітинг-прощання та поховання.

Відповідно до розпорядження селищного голови Олександра Амонса, 24 серпня у Глуховецькій територіальній громаді оголошено Днем скорботи за військовослужбовцем Сергієм Добровольським.

На знак скорботи та пошани до загиблого земляка на будинках та спорудах органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій громади приспустять Державні прапори України та увінчають їх чорною стрічкою.

Про дату, годину та маршрут прощання з Миколою Муравським буде повідомлено додатково.

Глуховецька громада схиляє голову перед пам’яттю двох своїх земляків.

Вони були синами, батьками, рідними, друзями, односельцями. Вони мали свої плани, мрії та життя, але стали на захист країни тоді, коли вона потребувала кожного.

Микола Муравський. Сергій Добровольський.

Вічна пам’ять та слава Героям!
Герої не вмирають. Слава Україні!