На колінах, із квітами та сльозами на очах Самгородоцька громада зустріла свого Героя. До рідного села назавжди повернувся старший лейтенант Національної гвардії України Василь Матвійчук — мужній воїн, який віддав життя за свободу та незалежність України.
17 червня до рідного Самгородка «на щиті» повернувся Василь Матвійчук — командир інженерно-саперного взводу 1-го батальйону оперативного призначення військової частини 3018 Національної гвардії України.
Жителі громади створили живий коридор шани, ставши навколішки вздовж дороги. Так земляки віддали останню шану воїну, який до останнього подиху боронив Україну.
Василь Матвійчук народився 19 березня 1994 року в селі Самгородок у родині Григорія Івановича та Зіновії Володимирівни Матвійчуків. Навчався у Самгородоцькій школі, після її закінчення здобув професію штукатура та лицювальника-плиточника у Козятинському міжрегіональному вищому професійному училищі залізничного транспорту.
У 2012 році проходив строкову службу в лавах Національної гвардії України у Києві. Згодом працював різноробочим, а у 2017 році підписав контракт і повернувся до військової служби. Разом із дружиною Катериною виховував сина Матвія.
Після початку повномасштабного вторгнення Василь Матвійчук брав участь в обороні Київщини та виконував бойові завдання на Донеччині. За мужність і відданість військовому обов’язку був нагороджений нагрудним знаком «За доблесну службу», відзнакою «Захисник Рубіжного», орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медаллю «За оборону рідної держави» та нагрудним знаком «Хрест хоробрих».
14 червня 2026 року серце Захисника зупинилося. Він помер від поранень, отриманих днем раніше під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Іверське Краматорського району Донецької області.
Траурний кортеж зупинився біля будинку культури, де відбувся жалобний мітинг. До громади звернулися сільський голова Сергій Лановик, директорка Самгородоцького ліцею Світлана Черешнюк, благочинний Козятинського округу Православної Церкви України протоієрей Валерій Кушнір та заступник командира військової частини 3018.
Після цього біля рідного дому Героя відбулася заупокійна відправа, яку очолив протоієрей Валерій Кушнір у співслужінні зі священником Олексієм Якубівським та військовим капеланом.
Поховали Василя Матвійчука на Алеї Слави у Самгородку. Під звуки Державного Гімну України пролунав військовий салют, а матері Героя передали Державний Прапор як символ вдячності українського народу за жертовність її сина.
Світла пам’ять про Василя Матвійчука назавжди житиме у серцях рідних, побратимів, друзів та всіх, хто знав і шанував мужнього Захисника.
Герої не вмирають.
