Сьогодні, 27 жовтня, — дата, що нагадує про одну з найтрагічніших сторінок української історії. Цього дня 1937 року в урочищі Сандармох у Карелії розпочалися масові розстріли в’язнів Соловецького табору.
Серед жертв сталінського терору були письменники, науковці, митці та громадські діячі — представники української інтелігенції, яких радянська влада прагнула знищити. Серед страчених був і наш земляк — уродженець Козятина, письменник Олекса Рублєвський.
Про нього та роковини трагедії нагадали у Музеї історії міста Козятина.
1111 людських доль, обірваних у Сандармосі
У період із 27 жовтня до 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох радянська влада розстріляла 1111 в’язнів Соловецького табору. Масові страти були частиною Великого терору — кампанії політичних репресій, під час якої знищували людей, яких комуністичний режим вважав небезпечними або небажаними.
Сандармох розташований у Карелії, неподалік міста Медвеж’єгорськ. Десятиліттями місце масових убивств залишалося прихованим від громадськості. Його вдалося виявити лише влітку 1997 року завдяки пошуковій роботі дослідників.
Серед розстріляних були видатні представники української культури та науки: режисер театру «Березіль» Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, поети Микола Зеров і Валер’ян Підмогильний та багато інших діячів, які формували українське культурне життя у 1920–1930-х роках.
Цю трагедію пов’язують із долею покоління, яке увійшло в історію під назвою «Розстріляне відродження». Радянський режим знищував митців, письменників, науковців та інтелектуалів, а разом із ними — людські життя, творчі здобутки й можливості розвитку української культури.
Олекса Рублєвський — ім’я козятинця серед жертв терору
Як повідомляє Музей історії міста Козятина, серед розстріляних у Сандармосі був Олекса Рублєвський — уродженець Козятина, письменник і секретар Спілки письменників УРСР.
За даними музею, він жив у 1904–1937 роках. Його життя обірвалося 2 листопада 1937 року — в час масових розстрілів соловецьких в’язнів.
Доступні у відкритих джерелах відомості про біографію Олекси Рублєвського обмежені, тому деталі його творчого шляху та обставини переслідування потребують додаткового документального підтвердження. Водночас саме згадка про нього в контексті Сандармоху повертає до історичної пам’яті ім’я людини, пов’язаної з Козятином, яка стала жертвою радянських репресій.
Пам’ятати, щоб трагедія не повторилася
Історія Сандармоху — це не лише перелік імен і дат. Це свідчення того, як тоталітарна система намагалася придушити українську ідентичність, позбавити суспільство його інтелектуальної еліти та стерти пам’ять про людей, які творили українську культуру.
Згадуючи Олексу Рублєвського, Козятин водночас вшановує пам’ять тисяч людей, чиї життя забрав сталінський режим. Повернення імен жертв репресій — важлива частина відновлення історичної справедливості та збереження національної пам’яті.
Вічна пам’ять усім невинно загиблим. Пам’ятаємо своїх.