Сум і біль знову оповили Самгородоцьку громаду.
3 листопада земляки навколішки зустріли скорботний кортеж, який віз додому тіло полеглого Захисника України — Ігоря Сергійовича Шитова.
Йому було лише 36 років.
Ігор Шитов народився 24 листопада 1988 року у місті Омутнінськ Кіровської області (РФ), а з 1992 року його родина проживала у селі Самгородок.
Він навчався у місцевій школі, а після закінчення здобув професію муляра та монтажника сталевих і бетонних конструкцій у Козятинському професійному училищі.
Після навчання працював на різних підприємствах, але коли прийшла війна — став до лав Збройних Сил України.
З жовтня 2024 року Ігор служив у складі 155 окремої механізованої бригади, воював на Донецькому напрямку.
26 жовтня 2025 року воїн загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Водолазьке Синельниківського району Дніпропетровської області внаслідок удару балістичною ракетою «Іскандер».
3 листопада громада Самгородка провела Героя в останню путь.
Поминальне богослужіння у храмі Іоана Богослова очолили священники Православної Церкви України — отець Олег та отець Олексій.
«Ігор був чудовим сином, найріднішим братом, відданим другом і вірним побратимом. Його ім’я назавжди залишиться у пам’яті громади», — звучало під час мітингу-реквієму від виступаючих.
Поховали воїна на кладовищі села Самгородок з усіма військовими почестями. На його честь прозвучав Державний Гімн України, військовий салют, а матері Героя вручили Державний Прапор України.
Ігор Шитов не встиг створити сім’ю, народити дітей, насолодитися мирним життям.
Але він залишив по собі найвищий приклад мужності, честі та любові до Батьківщини.
Навіки у нашій пам’яті — щирий патріот, сміливий воїн.
Вічна слава і світла пам’ять Захиснику Ігорю Шитову!
