Яким був Хмільник понад століття тому? Якими були його вулиці, будинки, мешканці та повсякденне життя? Відповіді на ці запитання можна знайти у фондах Вінницького обласного краєзнавчого музею, де зберігаються унікальні поштові листівки і світлини кінця ХІХ – початку Х століття.
Хмільник — одне з найдавніших міст Поділля, історія якого налічує понад шість століть.
Місто з багатовіковою історією
Перші письмові згадки про Хмільник датуються XIV століттям. За свою історію місто входило до складу Великого князівства Литовського, Королівства Польського та Російської імперії.
У музеї нагадують, що вже у 1448 році Хмільник отримав Магдебурзьке право, а у XVI столітті тут укріпили замок, який, ймовірно, існував ще раніше.
Особливістю старого Хмільника було його острівне розташування. Завдяки каналу між Південним Бугом та річкою Пастушою центральна частина міста фактично була островом, який з’єднували три мости. Саме ця територія отримала назву «Старе місто» або «Старий базар».
Яким був Хмільник на початку ХХ століття
На початку минулого століття Хмільник залишався безповітовим містом, але активно зростав. Якщо у 1861 році тут проживали трохи більше семи тисяч людей, то до 1913 року населення збільшилося майже до 19 тисяч мешканців.
За даними музею, у 1910 році найбільшу частину населення становили:
- понад 10,8 тисячі євреїв;
- майже 7 тисяч українців і росіян;
- понад 500 поляків;
- невеликі громади татар, турків і німців.
У той час у Хмільнику було 64 вулиці та провулки, половина з яких уже мала бруківку. Із понад двох тисяч житлових будинків лише 95 були кам’яними, решта — переважно дерев’яними або глинобитними.
Попри статус міста, промисловість залишалася малорозвиненою. Тут працювали винокурня, броварня, миловарня, цегельні та черепичний завод, а також десятки ремісничих майстерень. Щороку проводили 12 ярмарків, а базар працював кожні два тижні.
Лише десять ліхтарів на все місто
Соціальна інфраструктура також була досить скромною.
У Хмільнику діяли дві лікарні — земська та єврейська, п’ять аптек, кілька початкових шкіл і міське училище.
Воду мешканці брали з криниць та Південного Бугу, а місто освітлювали лише десять гасово-розжарювальних ліхтарів. На той час вони вважалися сучасною технологією і навіть перевершували за яскравістю перші електричні світильники.
Хмільник очима мандрівників
Особливу цінність мають згадки про місто відомих мандрівників XIX століття.
У 1885 році Хмільник відвідали польський письменник Едвард Хлопіцький та художник Влодзімєж Замараєв. Художник залишив кілька замальовок старого міста, а письменник детально описав свої враження у книзі «Від Случі до Бугу: картки з подорожі».
Одним із найцікавіших епізодів стала його зустріч із родиною Климчуків, яка мешкала на околиці Хмільника. Саме ці спогади сьогодні допомагають історикам відтворити побут містян кінця XIX століття.
Унікальні фотографії містян
До наших днів збереглося небагато фотографій Хмільника того часу.
Втім, серед музейних матеріалів є рідкісні світлини міських вулиць, поштівки, фотографії місцевих жителів та навіть українського аматорського театрального колективу, який, імовірно, виступав у Народному домі на початку ХХ століття.
Збереглися також роботи фотографів Віталія Воюцького, Хаїма Гольденберга, Северина Станкевича та інших майстрів, які працювали у Хмільнику понад сто років тому.
Старі світлини дозволяють побачити місто таким, яким його вже майже ніхто не пам’ятає, — із вузькими вулицями, старовинними будівлями, ярмарками та людьми, чиї обличчя стали частиною історії Поділля.