У селі Уладівка Іванівської громади з глибокою пошаною зустріли воїна Юрія Дячинського, який повернувся додому після понад двох років російського полону. На площі перед старостинським округом зібралися десятки жителів, щоб привітати свого земляка зі звільненням.
З прапорами, квітами й саморобними плакатами мешканці Уладівки чекали моменту, коли почують заповітне: «Їдуть!». Спочатку з’явився кортеж байкерів із синьо-жовтими та червоно-чорними стягами, а за ним — автомобіль, у якому додому повертався Юрій.
«Я добре пам’ятаю, як Юра у лютому 2022-го прийшов до старостинського округу: худенький, із рюкзаком за плечима — і сказав, що хоче йти захищати Україну», — розповідає працівниця старостинського округу Віра Білоус.
«На навчально-польових зборах 2013 року Юрко метав гранату далі за всіх. Навіть кремезніші хлопці не могли його перевершити», — згадує директор ліцею Олександр Масний.
У полоні Юрій перебував з березня 2023-го. Він повернувся додому в травні 2025 року в рамках обміну «1000 на 1000». Третього липня йому виповнилося 29, і вперше за довгий час він святкує День народження вдома, з маминим борщем і теплом рідного краю.
«Ми чекали, вірили, молилися. Слава Богу, що дочекались. Син не зовсім здоровий, але він живий, і він вдома», — з трепетом говорить мама бійця Тетяна Дячинська.
До святкування долучилися рідні, друзі, вчителі, земляки. Воїну вручили коровай, квіти, подарунки, а староста огорнув його державним прапором. Перша вчителька подарувала солодкий букет, а настоятель місцевої церкви поцілував руку воїна:
«Цей жест — символ нашої безмежної вдячності», — зазначив заступник сільського голови Ігор Лановий.
Після урочистої зустрічі всі присутні вирушили до стели загиблим землякам. Саме там на очах Юрія з’явилися сльози — він побачив імена знайомих, друзів, які загинули, поки він був у неволі.
«Я не очікував такого теплого прийому… Дуже зворушений. Емоції переповнюють. Дякую всім!» — сказав Юрій.
