Від дерев’яної каплиці до сучасного храму: історія костелу в Уланові

Уланів — одне з найдавніших поселень Хмільниччини. Його історія сягає щонайменше XIV століття. Саме тут, упродовж століть, змінювалися покоління, правителі й архітектурні пам’ятки, але незмінним залишалося прагнення місцевої громади мати власну святиню.

Як повідомляють історичні джерела, поселення вперше згадується у 1394 році в Рогожському літописі під назвою Синя Вода. Уже в 1434 році воно фігурує як Уланів, а в 1552 році отримало магдебурзьке право. Сьогодні це велике село Хмільницького району, де проживає понад три тисячі жителів.

Історія місцевого римо-католицького храму розпочалася понад чотири століття тому. Орієнтовно у 1616 році власник Уланова Павло Уханський профінансував будівництво першого дерев’яного костелу неподалік замку.

Подальша історія святині має кілька версій. За однією з них, у 1741 році місцевий староста Йосиф Чосновський звів новий дерев’яний храм. За іншими історичними відомостями, ще у 1731 році він побудував уже мурований костел.

Відомо, що у 1817 році за межами містечка спорудили кам’яну каплицю, а вже через десять років, у 1827-му, через аварійний стан старого храму богослужіння перенесли саме туди.

У XX столітті святиню, як і багато інших релігійних споруд, спіткала непроста доля. За радянської влади костел закрили та переобладнали під будинок культури, який і сьогодні використовується за цим призначенням.

Після здобуття Україною незалежності місцева римо-католицька громада понад півтора десятиліття мріяла про власний храм. Реалізувати задум вдалося лише у 2016 році, коли завдяки пожертвам благодійників розпочалося будівництво нового костелу.

Роботи тривали близько двох років. Уже 6 серпня 2018 року новозбудований костел Преображення Господнього урочисто освятив єпископ Кам’янець-Подільської дієцезії Леон Дубравський

Сьогодні храм є духовним осередком місцевої римо-католицької громади. Пастирське служіння тут здійснюють дієцезіальні священники парафії Пресвятої Трійці міста Хмільника.

Новий костел став не лише місцем молитви, а й символом духовного відродження, віри та єдності громади, яка змогла здійснити мрію багатьох поколінь.