«Біль — це те, що відчував кожен українець ще з початку війни, ще з першого пострілу, першого ворожого військового на нашій землі, з першого посягання на українську землю ще десять років тому… А його відчувають і зараз. Відчувають не лишень захисники, не лишень ті, хто вірно стоїть щитом за нашу країну, а й малі діти, похилі люди, невинні тварини, хворі й слабкі. Всі українці відчувають цей біль і всі переживають його по-своєму. Багато хто плаче, не спить по ночам, бояться за життя під час повітряних тривог, коли снаряди летять й бахкають десь зовсім поряд. Я й забула, яке життя могло бути без цього», — так не по-дитячому розпочинає свій твір «Майбутнє України» дев’ятикласниця Богданка Ільчук із Калинівки.
Вона мріє про мир в Україні та про повернення до мирного життя. А ще дівчинка пише добрі книжки, в яких немає злих героїв, лише любов та добро.
Родина Ільчуків переїхала у Калинівку з міста Вишневого Київської області після початку повномасштабної війни. Тут у них розпочався новий етап життя. Нові реалізовані ідеї і нові досягнення.
Про родину Ільчуків, які вміють чути одне одного та допомагати в реалізації навіть дитячих мрій, та про талановиту дівчинку, яка робить перші кроки у письменництві — спеціально для Хмільник.онлайн.
— У першому класі маленька Богданка запитала у мене, як написати книжку? Тоді я їй відповів, що для того, щоб написати книжку потрібно прочитати хоча б кілька книжок інших авторів. І донька почала багато читати, а згодом, у неї народилася ідея власної книжки, — пригадує тато Андрій Ільчук.
Два роки дівчинка збирала матеріали для книжки. Головними героями стали дві корівки — братик і сестричка — Льоллі і Боллі з чарівної країни Му, які вирішили пошукати, де краще життя. А після захопливих пригод та тривалої подорожі вони повертаються до рідної країни. Бо немає кращого місця на Землі, ніж там, де ти народився.
— Я хотіла, щоб книжка була доброю, без злих героїв. Це мала бути доступна та цікава для читача розповідь, — пригадує Богдана Ільчук.
Батьки активно підтримували свою талановиту доньку та допомагали їй. Тато допомагав доньці упорядкувати книжку, а мама зробила ілюстрації до книжки. Як результат — на щорічному конкурсі на здобуття літературно-мистецької премії імені Віктора Бабича, який проходить у Вишневому, у 2021 році книжка Богдани Ільчук стала переможницею в одній із номінацій.
Наступною книгою Богдани стала розповідь про дванадцятирічного хлопчика на ім’я Павло. Він мав дивне прізвисько Альбаба і не мав друзів. Але одного разу все змінилося. Весь текст написала Богдана Ільчук, а малюнки до книги намалювала її сестричка Вероніка.
Потім була книжка «Безмежний світ моїх фантазій». І добра книга «Запах її квітів» про рудого кота, який під час війни втратив свою хазяйку й намагався знайти її за запахом квітів, які вона вирощувала у своєму садку.
Після переїзду у Калинівку у 2023 році Богдана Ільчук разом із сім’єю, яка всіляко допомагає дівчинці у цій нелегкій справі (мама ілюструє книги, а сестричка з татом займаються рекламною кампанією), стали учасниками проєкту «Територія самовираження». В межах цього проєкту відбулася зустріч родини з юними читачами та працівниками Вінницької обласної бібліотеки для дітей та юнацтва ім. Івана Франка. Юна авторка стала переможницею Всеукраїнського дитячого літературного конкурсу «Творчі канікули» зі своїм твором «Безмежний світ моєї уяви».
Як зізналася дівчинка, вона любить читати, пише не лише прозу, а й вірші, і її життя буде обов’язково пов’язане із української літературою. І сподіваємося, що на досягнутому Богданка не зупиниться і ми ще почуємо про її нові книги та досягнення.
Добрих книг ніколи не буває забагато.