Два обличчя мужності. Дві історії, що стали вічністю. Вони залишили світ, щоб ми могли жити.
19 жовтня 2025 року під час виконання бойових завдань на Дніпропетровщині загинули двоє захисників із Козятинської громади – молодший сержант Руслан Блажко та солдат Максим Полонський.
24 жовтня обох Героїв рідна земля зустріла «на щиті». Траурний кортеж пройшов вулицями міста та сіл громади — назустріч скорботі, вдячності та вічній пам’яті.
Руслан Блажко — надійний, добрий, спокійний
Руслан Миколайович Блажко народився 22 лютого 1976 року в селі Старі Богородчани Івано-Франківської області. З дитинства вирізнявся добротою, працьовитістю та чуйністю.
Оселившись у селі Махаринці, працював на цукровому заводі, пізніше — зварювальником у Києві. Золоторукий майстер, він усе робив для сім’ї. Особливою гордістю була маленька онучка Владочка — його світло і натхнення.
30 червня 2022 року Руслан став до лав Збройних Сил України. «Йду воювати, щоб вас захистити», — сказав він рідним. Служив на Покровському напрямку. Навіть після поранення продовжував службу, не шкодуючи себе.
Останній раз із сім’єю розмовляв 18 жовтня. Уже наступного ранку, 19 жовтня 2025 року, під час ворожого обстрілу бліндажа біля Новопавлівки, Синельниківського району, Руслан загинув.
Похований на Алеї Слави в селі Махаринці.
Посмертно відзначений «Золотим Хрестом» Головнокомандувача ЗСУ, а також грамотою та подякою командування.
Його справу продовжують брат, син і зять — військовослужбовці ЗСУ.
Максим Полонський — люблячий чоловік, батько й воїн
Максим Петрович Полонський народився 2 червня 1994 року в селі Гурівці на Козятинщині. Старший син у великій родині, приклад для молодших брата та трьох сестер.
Навчався в Козятинському училищі, здобув фах електромонтера. Служив у навчальному центрі «Десна». Після строкової служби працював на залізниці в Києві.
У 2017 році одружився з Дарією, з якою виховував донечку та синочка Тимура. Був турботливим, уважним, працьовитим. Мріяв про дім, затишок, спокій для сім’ї.
На фронт пішов 25 лютого 2022 року. Служив у складі морської піхоти, пройшов Херсонщину, отримав поранення, після лікування знову повернувся на передову.
18 жовтня востаннє вийшов на зв’язок із родиною. Наступного дня, 19 жовтня 2025 року, під час виконання бойового завдання біля села Вовче Синельниківського району, Герой загинув.
Похований у селі Козятині на Алеї Слави.
