У День Незалежності України у Козятині пройшла особлива й болісна акція під назвою “Мій ще не вдома. Скільки ще?”, присвячена пам’яті та підтримці воїнів, які зникли безвісти під час війни.
Біля міського Палацу культури зібралися рідні та небайдужі мешканці громади, аби нагадати суспільству й владі: за кожним зниклим стоїть сім’я, яка щодня живе між надією і розпачем.
Дружина зниклого козятинця Тетяна Гуменюк поділилася своїм болем у соціальних мережах:
«Голос безвісти зниклих — це голос болю, чекання й віри. Мій ще не вдома… Скільки ще терпіти цю тишу, скільки ще жити між надією та розпачем? У День Незалежності ми нагадуємо: справжня свобода неможлива, поки наші Герої не повернуться додому. Вони потрібні Україні живими!»
Акція у Козятині стала частиною загальноукраїнської ініціативи, яка закликає суспільство не забувати про зниклих безвісти, підтримувати їхні родини та добиватися від держави активних дій задля встановлення долі кожного воїна.
Цей День Незалежності у Козятині пройшов із особливим наголосом: свобода і незалежність — це не лише свято, а й щоденна боротьба за повернення кожного нашого Захисника додому.