Качанівський ліцей — це не просто школа. Це місце, де історія дивиться в очі дітям щодня. Варто лише піднятися на другий поверх і ти ніби потрапляєш у інший світ.
Тут діє «мамина світлиця» — особлива кімната, де зібрано все: від стародавніх колисок і скринь до вишитих рушників і буфетів.
Кожен предмет ніби шепоче свою історію про життя предків: як народжувалися діти, як готувалися до свят, як берегли традиції.
Але поряд із давниною є й інша, сучасна сторінка. У світлиці можна побачити уламки ракет, шеврони військових, речі, що нагадують про нинішню російсько-українську війну. Вони розповідають про наш час — про біль, боротьбу і водночас про незламність.
Історія оживає не лише у світлиці. Прямо на коридорі другого поверху розгорнуті прапори, передані військовими різних бригад. На них багато підписів захисників, слів подяки й віри у перемогу. Це не просто тканина — це символи єдності фронту й тилу.
На стінах розміщені фотографії воїнів із Війтівецької громади. Обличчя тих, хто пішов боронити рідну землю. Для учнів це особливо цінно: розуміти, що герої не лише в книжках чи новинах, вони — поруч.
Серед усіх прапорів є один особливий. Його історія почалася з маленького хлопчика Матвія, який мав змогу витратити на святкування свого дня народження 10 тисяч гривень. Але Матвій вирішив інакше — віддав ці гроші на потреби захисників. У відповідь військові подарували йому свій прапор з підписами. Тепер він висить тут, у ліцеї, нагадуючи кожному: зробити щось важливе для перемоги може навіть дитина.
Качанівський ліцей має справжню «родзинку» — простір, де поєдналися минуле і сучасність. Це місце сили, пам’яті та гордості. Тут учні вчаться не тільки писати, читати та рахувати. Тут вони вчаться любити свій народ і свою країну.
Ольга Франчук