Напередодні Світлого Христового Воскресіння на центральній площі перед будинком культури у Самгородоцькій громаді відбулася великодня мистецька акція за участю родин безвісти зниклих та полонених військовослужбовців. Захід відбувся під символічною назвою «Біль чекання сильніший за свята».
Великдень — це свято надії, відродження та світла. Та для багатьох українських родин, чиї рідні зникли безвісти або перебувають у полоні, цей день проходить у тиші болю та невизначеності. Саме для таких родин цього дня було накрито великодній стіл — із порожніми місцями для тих, кого чекають, із писанками, розмальованими зі щирою вірою у те, що десь далеко їхні сини, чоловіки, брати теж зустрічають Великдень — з вірою в життя.
Це була не просто мистецька подія, а акт солідарності, підтримки та єднання громади з тими, хто щодня живе надією на повернення рідної людини. Очікування стає особливо болісним, коли навколо — свято. Самгородчани вирішили розділити цю тишу чекання, аби родини не залишалися наодинці з болем.
Організатори та учасники акції подякували присутнім родинам за мужність, гідність і силу духу. Їхня присутність стала голосом незламної віри, живим свідченням того, що чекання — це теж боротьба, а любов і згуртованість — найміцніша опора.
Щиру вдячність висловили і всім жителям громади, які прийшли цього дня — аби підтримати, бути поруч, заявити: «Ми разом — і це головне».
Учасники акції висловили спільну надію:
– щоб кожен, хто шукає — знайшов;
– щоб кожен, кого шукають — повернувся;
– щоб кожна родина дочекалась.
Дякуємо. Віримо. Молимося. Чекаємо.
Разом — до Перемоги. Разом — до повернення.
