Поки тривають обговорення щодо концепції, масштабів і шляхів створення Ветеранського простору в будівлі колишнього музею, члени громадської організації «Ветерани Махнівської ОТГ» вирішили не чекати остаточних рішень. Вони переконані: справжні зміни починаються не з документів, а з конкретних дій.
Саме тому понад десяток учасників бойових дій разом із членами своїх родин вийшли на спільну толоку, щоб подарувати нове життя будівлі, яка понад три десятиліття залишалася занедбаною.
За один день учасники виконали великий обсяг роботи. Вони вивезли чотири тракторні причепи сміття, очистили приміщення від непотребу, викосили густі чагарники та багаторічні зарості навколо будівлі. Крім того, вдалося зробити ще одне символічне відкриття — після десятиліть запустіння ветерани розібрали завали та вперше відкрили двері до підвалу, який був заблокований багато років.
До роботи долучилися не лише чоловіки. Пліч-о-пліч працювали ветерани, які мають наслідки поранень, жінки-ветеранки, дружини захисників та волонтери. Кожен зробив свій внесок у спільну справу, довівши, що сила громади — у взаємній підтримці та єдності.
Після завершення толоки учасники зібралися на дружній пікнік біля місцевого ставу. Спільний відпочинок став продовженням дня, який був наповнений не лише фізичною працею, а й щирим спілкуванням та взаєморозумінням.
У громадській організації зазначають, що ця ініціатива — значно більше, ніж прибирання старої будівлі.
«Спільна праця та щире спілкування вкотре довели: сила нашої громади — у згуртуванні. Ми прагнемо не лише створити стіни для майбутнього Ветеранського простору, а насамперед підтримувати один одного у цивільному житті», — наголошують у ГО «Ветерани Махнівської ОТГ».
Ветерани подякували всім, хто долучився до толоки, зокрема родинам Романа і Тетяни Баранівських, Юрію Наровецькому та Любі Нестерук, Мар’яні Березовській, Богдану Собчуку, Ярославу та Івану Наровецьким, Олегу Берестюку, Анатолію Скрипниченку і Тетяні Чудновець, а також волонтерці Ірині Дигай.
Попереду ще чимало роботи, однак перший крок уже зроблено. І він вкотре довів: коли громада об’єднується навколо спільної мети, навіть занедбані десятиліттями будівлі можуть отримати шанс на нове життя.
