Ще вчора він допомагав людям, працював, будував плани та мріяв про майбутнє своєї родини. А тепер Козятинська громада схилила голови у скорботі за загиблим Героєм.
У п’ятницю, 26 червня, Козятинська громада попрощалася із захисником України Денисом Андрійовичем Єршовим — воїном, який віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави.
Денис Єршов народився 19 січня 1983 року у місті Оротукан Магаданської області. Саме там минули його перші дитячі роки. Коли хлопчикові виповнилося шість років, бабуся забрала його до Козятина, де й розпочався новий етап його життя.
Бабуся виховувала Дениса, прищеплювала йому найважливіші людські якості — повагу до інших, відповідальність та працьовитість. Згодом через стан здоров’я вона була змушена віддати хлопця на навчання до школи-інтернату.
Після завершення 9 класів Денис вступив до Вінницького м’ясо-молочного коледжу. Він ріс допитливим, здібним і майстровитим юнаком. Змалку звик розраховувати на власні сили, не боявся роботи та завжди брався за справу відповідально.
У різні роки працював різноробочим, зварювальником, електромонтером. Був людиною золотих рук — умів багато чого і ніколи не відмовляв у допомозі тим, хто її потребував.
У 2013 році Денис зустрів Світлану. На той час вона вже виховувала доньку, а їхні щирі почуття згодом переросли у міцну родину. Того ж року вони одружилися, а у 2014-му у подружжя народився син Данилко.
Для своєї сім’ї Денис був турботливим чоловіком і люблячим батьком. Він прагнув забезпечити рідних, тому певний час працював за кордоном. Та кожна зустріч після розлуки була для нього особливою — він намагався надолужити час, проведений далеко від сім’ї, і дарував своїм близьким усю любов та тепло.
Таким же щирим і надійним він залишався для всіх навколо. Сусіди та знайомі знали: якщо потрібна допомога — Денис не відмовить. Він завжди знаходив час підтримати, підказати чи допомогти власними руками.
23 лютого 2022 року Денис приїхав додому у відпустку з Німеччини. А вже наступного дня життя мільйонів українців змінилося назавжди — росія розпочала повномасштабне вторгнення.
Після початку війни Денис шукав роботу вдома. Працював у 4-й школі, згодом — різноробочим у приватного підприємця.
25 травня 2024 року він отримав повістку та був призваний до лав Збройних сил України. Уже наступного дня розпочав навчання у Гайсині.
Воїн служив на Краматорському та Курському напрямках, щодня виконуючи бойові завдання та ризикуючи власним життям заради України.
Під час одного із завдань на Курщині понад 10 днів не виходив на зв’язок із рідними. Для сім’ї це були важкі дні очікування, тривоги та невідомості.
За службу Денис був відзначений нагородою 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Згодом отримав поранення та контузію. Проходив лікування і відновлення у госпіталях Сум та Білої Церкви, реабілітацію — у Львові. Після покращення стану здоров’я знову повернувся до виконання бойових завдань на Сумському напрямку.
Також був нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни».
5 травня Денис приїхав у короткострокову відпустку. Ці два тижні поруч із рідними стали для сім’ї безцінними. Останнім часом він часто скаржився на погіршення здоров’я, але після відпустки знову повернувся до свого підрозділу.
19 червня рідні ще спілкувалися з Денисом. А вже наступного дня він перестав відповідати на дзвінки.
20 червня 2026 року солдат, водій-електрик комплексу радіоелектронної боротьби взводу радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами роти радіоелектронної боротьби військової частини А5172, позивний «Найк», помер у госпіталі міста Суми внаслідок гострої серцево-судинної недостатності.
Поховали Дениса Єршова на міському кладовищі Козятина — на «Алеї Слави».
Козятинська громада назавжди збереже пам’ять про свого Героя.
Вічна пам’ять і слава захиснику України. Щирі співчуття родині, друзям та всім, хто знав Дениса Єршова.
