Сльози, квіти, схилені голови та невимовний біль… Сьогодні Козятинська громада провела в останню путь Захисника України Юрія Дзюбу — чоловіка, який понад усе любив свою родину, рідну землю та Україну.
Юрій Анатолійович Дзюба народився 6 січня 1987 року в селі Махаринці. Він зростав у великій дружній родині разом із трьома братами та сестрою. Батьки виховували дітей у любові, працьовитості та повазі до людей. За материнську самовідданість і виховання дітей мама Юрія була удостоєна почесного звання «Мати-героїня».
Дитинство Юрія минало у рідному селі — школа, риболовля, походи до лісу по гриби та допомога батькам по господарству. Змалку він був щирим, працьовитим і завжди готовим підтримати інших.
Після закінчення школи Юрій вступив до Вінницького училища, де здобув фах автослюсаря. У 2007 році проходив строкову службу в інженерних військах у Чуднові. Саме тоді остаточно зрозумів, що хоче присвятити своє життя праці на землі.
Любов до землі, прищеплена батьками, стала справою його життя. Після армії він обрав шлях фермера — людини, яка щодня працює на рідній землі, вкладаючи у неї сили та душу. Юрій радів кожному врожаю та кожному паростку, який з’являвся після посіву.
Згодом чоловік створив власну сім’ю. Разом із дружиною виховували доньку Ліду та сина Давида. Діти були для нього найбільшою гордістю та сенсом життя. Він мріяв передати їм любов до праці, землі та людяності.
Однак мирне життя перекреслила війна. Після того, як його старший брат добровольцем пішов на фронт, Юрій також не зміг залишитися осторонь. 16 листопада 2022 року його мобілізували до лав Збройних сил України.
Він служив у штурмовій бригаді «Вінницькі янголи». Брав участь у важких боях на Авдіївському напрямку, де проявив мужність і стійкість. За оборону Авдіївки був нагороджений пам’ятною відзнакою.
Побратими згадують Юрія як людину, яка навіть у найважчі моменти залишалася позитивною, підтримувала інших і не втрачала віри.
Згодом військового перекинули на Сумщину, а пізніше — на Курський напрямок. Саме там, поблизу населеного пункту Погребки Курської області, 1 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання головний сержант Юрій Дзюба з позивним «Дєдок» зник безвісти внаслідок ворожого удару дрона.
Понад півтора року рідні жили надією та чекали звістки. Лише 11 травня 2026 року після проведення ДНК-експертизи воїна офіційно ідентифікували.
Юрія Дзюбу поховали на Алеї Слави у рідних Махаринцях.
У нього залишилися родина, діти, брат, друзі та всі, хто пам’ятатиме його як добру, щиру і порядну людину, яка віддала життя за Україну.
Вічна пам’ять і слава Герою. Щирі співчуття рідним та близьким.
